шені, — аж там онучка якась, а в юй угалля. Рудч. Ск. I. 75.
Уга́м, му, м. = Угав. Після смерти встають і ходять на свій двір, угаму не дають живим. ЗОЮР. II. 288.
Угамо́вувати, вую, єш, сов. в. угамува́ти, му́ю, єш, гл. Утишать, утишить, успокаивать, успокоить, укрощать, укротить. Вгамуй ти капосних дітей. Канев. у. Угамуй рогатих турів. К. Псал. 153.
Угамо́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. угамува́тися, му́юся, єшся, гл. Успокоиться, утихнуть, уняться. Не вгамовується Ївга. Мир. Пов. I. 144. Еней сподарь, посумувавши, насилу трохи вгамувавсь. Котл. Ен. III. 5. Чи ви там ще довго не вгамуєтеся? пора спати. Канев. у. Угамуйся, глянь на себе, який страшний ти і блідий. Греб. 335.
Уганя́ти, ня́ю, єш, сов. в. угна́ти, ужену́, не́ш, гл. 1) Гнаться, погнаться. А третій брат, менший, піша пішаниця, за кінними братами уганяє. АД. I. 107. Ти за дорогими напитками, бенкетами уганяєш. АД. II. 104. Вийми меч проти неситих, що за мною уганяють. К. Псал. 2) Догонять, догнать. Де орду вгоню, там ю розроню. АД. I. 35. 3) Подниматься, подняться. Орел високо вгору вганяє. 4) Вбивать, вбить, вгонять, вогнать. Він його здоровенною булавою як улупить, то так і вжене в землю. ЗОЮР. I. 30. Угнав його по коліна в землю. Чуб.
Уганя́тися, ня́юся, єшся, сов. в. угна́тися, жену́ся, не́шся, гл. 1) Гнаться, погнаться. За світовими роскошами всігда не вганяйся. Грин. III. 144. Росковський угнався був за ними в Руську Поляну, та його і вбили. ЗОЮР. I. 24 9. 2) Вбѣгать, вбѣжать, вскочить. 3) Выдаваться, выдаться. Велике каміння, вганяється в море. Левиц. I. МВ. 68. 4) Угоняться, угнаться. Ніяке око не вганяється за мною. Г. Барв. 535.
Угаса́ти, са́ю, єш, сов. в. уга́снути, сну, неш, гл. Угасать, угаснуть. А із вечера та до півночі та свічечка не вгасала. Грин. III. 216. Огонь не вгасає. Єв. Мр. IX. 44.
Угаси́ти, шу́, сиш, гл. Потушить. Зоставсь ти без роду, без хати на світі, щоб родом коханим серця не скувати, хатнім упокоєм духа не вгасити. К. Досв. 31.
Уга́снути. См. Угасати.
Угати́ти. См. Угачувати.
Уга́чувати, чую, єш, сов. в. угати́ти, чу́, тиш, гл. 1) = Загачувати, загатити. Я поробив так, що ізроду довіку не вгатять греблі. Чуб. Пан б'є та муче людей, щоб мерщій вгачували (греблю). Чуб. 2) Только сов. в. Ударить. Ото го вгатив. Вх. Зн. 72.
Уга́яти, ся. См. Угаювати, ся.
Уга́ювати, юю, єш, сов. в. уга́яти, уга́ю, єш, гл. Задерживать, задержать. Будь ласка, не вгаюйте, бо далеко їхати додому. — ді́ла. Упустить, не сдѣлать (дѣла). Скільки діла на току вгаяв. О. 1862. VI. 34. Ніколи з вами балакати, бо й так уже скільки нам діла вгаяли. Лебед. у.
Уга́юватися, ююся, єшся, сов. в. уга́ятися, уга́юся, єшся, гл. Медлить, замедлить, мѣшкать. Їдь же мені, та не вгаюйся, швидче й назад.
Угиба́ти, ба́ю, єш, гл. Погибать; о лѣтахъ: уходить. Мої младі літа марні угибають. Вх. Лем. 476.
Уги́бти, бну, неш, гл. Погибнуть. Угиб мій братцьо, славний розбійничок. Гол. I. 170.
Угина́ти, на́ю, єш, сов. в. угну́ти и ввігну́ти, гну́, неш, гл. Вгибать, вогнуть.
Угина́тися, на́юся, єшся, сов. в. угну́тися и увігну́тися, ну́ся, нешся, гл. Гнуться, согнуться, вогнуться подъ тяжестью чего. Сів, — вона так і вгнулась (під їм). Рудч. Ск. II. 108. Як положе (на коня руку), — кінь аж угинається. Мнж. 28.
Угі́ддя, дя, с. Приволье, удобство. (На городі) оттут капустку, оттут картопельку, а оттут для тютюну вгіддя. Сим. 200.
Угі́ден, угі́дний, а, е. Угодный, пріятный, удобный; хорошій. Зняв, як він мені не вгіден. Г. Барв. 204.
Угіле́ць, льця́, м. Ум. отъ угіль.
У́гілля, ля, с. = Вугілля.
У́гіль, гля, м. = Вугіль. Ум. Угіле́ць. Ном. № 10637.
Угі́нчливий, а, е. О лошади: ходкій, быстрый. Він (кінь) не дуже угінчливий, — це не вороний тобі. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Угірко́вий, а, е = Огірковий.
Угіро́к, рка́, м. 1) = Огірок. Дам тобі угірок і пуп'янок. Ном. № 566. 2) Родъ вышивки. Чуб. VII. 427. Ум. Угіро́чок.
Угла́дити, джу, диш, гл. Сдѣлать глад-
