лі другий як уляже: от-от нажене. О. 1861. V. 69.
Уляга́тися, га́юся, єшся, сов. в. улягти́ся, жуся, жешся, гл. Улегаться, улечься. На піску улігся, та думка спати не дала. Котл. Ен. V. 6. Лихо.... в самім серці й уляглось. Шевч. 553. І хвилі вляжуться, мовчить німа безодня. К. Псал. 251.
Уля́гова, уля́гома. См. Лягова, лягома.
Уляго́вина, ни, ж. = Улоговина. На вулиці скрізь по уляговинах стоїть вода. Лохв. у.
Улягти́ся. См. Улягатися.
Уляка́тися, ка́юся, єшся, сов. в. улякну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Пугаться, испугаться. Та тоді й улякнувся: Боже мій, шо я наробив! Грин. III. 587. Ой як дівча ся улякло, на коліна пред ним клякло. А ти, дівча, не влякайся.... Гол. I. 235.
Уля́пати, ся. См. Уляпувати, ся.
Уля́пувати, пую, єш, сов. в. уля́пати, паю, єш, гл. Обрызгивать, обрызгать, забрызгать.
Уля́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. уля́патися, паюся, єшся, гл. Забрызгиваться, забрызгаться.
Ум, ума́, м. Умъ. Багато ума, та в кишені кат-ма. Ном. № 1553. Не при умі́. Не въ своемъ умѣ. Розум не вернувсь. Така вона стала якась — не при умі. МВ. I. 102. З добра́ ума́. По добру. Іди ж мені, кажу, з хати з добра ума, а то он бач — кочерга. Сим. 131. Ума́ виві́дувати. Узнавать образъ мыслей, разспрашивать, разузнавать. О, се такий пан, що мабуть ума вивідує. Черк. у. Ум. Уме́ць, умо́чок.
Ума́зати, ся. См. Умазувати, ся.
Ума́зувати, зую, єш, сов. в. ума́зати, жу, жеш, гл. 1) Пачкать, запачкать. Умазать морду їх мазкою. Котл. Ен. V. 62. 2) Влѣплять, влѣпить (въ стіну при мазаніи глиной). Вмазала люстерко в стіну.
Ума́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. ума́затися, жуся, жешся, гл. Пачкаться, запачкаться.
Умаї́ти. См. Умаювати.
Ума́ли́ти, ся. См. Умаляти, ся.
Умалькува́ти, ку́ю, єш, гл. Уменьшить. Желех. (Ігн. з Никл., Казки 13).
Умаля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ума́ли́ти, лю́, ли́ш, гл. Умалять, умалить, уменьшать, уменьшить, сокращать, сократить. От тобі наука: не ходи на двір без дрюка, — свиня звалить і віка умалить. Ном. № 7094. Чи я її по личеньку вдарив, чи я її здоров'я умалив? Мет. 271.
Умаля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ума́ли́тися, лю́ся, лишся, гл. Умаляться, умалиться, уменьшаться, уменьшиться. Умалилося щирих серед людської громади. К. Псал. 24. Хоч і вмалиться подать, та не дуже. Валков. у.
Умани́ти. См. Уманювати.
Умані́житися, жуся, жишся, гл. Утомиться. Кролев. у.
Ума́нювати, нюю, єш, сов. в. умани́ти, ню́, ниш, гл. Заманивать, заманить.
Умасти́ти, щу́, сти́ш, гл. Умаслить, обмаслить, обмазать.
Умасти́тися, щу́ся, сти́шся, гл. Обмаслиться, обмазаться. Це вмастивсь, наче сатана в болото. Ном. № 7649.
Уматері́ти, рі́ю, єш, гл. Окрѣпнуть, возмужать. Як уматеріє, буде віл добрий. Міусс. окр. Нехай він уматеріє, узнає все — як коло чого ухождатися. Борз. у. Дівкою така була собі непоказна, а пішла заміж, тепер уже вматеріла. НВолын. у.
Уматерні́ти, ні́ю, єш, гл. = Уматеріти.
У́мати, у́маю, єш, гл. Рѣшать умомъ? Чоловік думає, а Бог умає. Ном., стр. 281, № 82.
Ума́х, нар. Вмигъ, быстро. Нарядилась вмах. Котл. Ен. VI. 81.
Ума́ювати, ума́юю, єш, сов. в. умаї́ти, умаю́, ї́ш, гл. Убирать, убрать зеленью, цвѣтами. Мою душу, мов до шлюбу дівчину, вмаїли. Млак. 38.
Уме́дити, джу, диш, гл. Основное значеніе повидимому: усластить медомъ; встрѣчено только въ переносномъ, ироническомъ значеніи о плохомъ приготовленіи. На столі окраєць хліба, та так його мудро перепечайка умедила, шо йому й шкоринка на палець одстала. Мнж. 108.
Умелига́ти, га́ю, є́ш, гл. = Умережити 2. Поїла вона все, що було на подвіррі, навіть шкарбани старі і драну свитину умелигала. Грин. II. 210.
У́мен, у́мна, не = Умний. Сумир умен. Ном. № 3276.
Уменша́ти, ша́ю, єш, сов. в. уменши́ти, шу́, ши́ш, гл. Уменьшать, уменьшить.
Уменша́тися, ша́юся, єшся, сов. в.
