Упе́рше, нар. Впервые. Бреше не вперше. Ном. № 6928.
Упершині́, нар. Въ прежнія времена. Впертині так не робилося. НВолын. у.
Упе́ститися, щуся, стишся, гл. Подольститься, войти въ милось. Впестився чоловік умерший до своєї жінки та й ходе. НВолын. у. Упестився старшина, а тепер таке робе, що хоч тікай. НВолын. у.
Упива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. упи́тися, уп'ю́ся, є́шся, гл. 1) Напиваться, напиться, упиваться, упиться. Дай, Боже, пить, та не впиваться. Ном. Мені любо дівочою красою впиватись. К. Досв. 90. 2) Впиваться, впиться, вцѣпляться, вцѣпиться. Як п'явка впивсь. Ном. Кинулася до Ганнусі і в коси впилася. Шевч.
Упильнува́ти, ну́ю, єш, гл. Уберечь, досмотрѣть.
Упи́н, ну, м. 1) Удержъ, остановка. Нема впину вдовиному сину. Мет. 14. 2) Препятствіе, задержка. Добре було чумакові, як не було ніде впину. Черк. у. См. Спин.
Упина́ти, на́ю, єш, сов. в. уп'ясти́, упну, неш, гл. Впускать, впустить (когти). Уп'ясти́ о́чі. Уставиться глазами. Уп'явши очі у кінець ґнота, божевільно дивився на світло. Мир. Пов. II. 73.
Упина́тися, на́юся, єшся, сов. в. уп'ясти́ся, упну́ся, не́шся, гл. Впиваться, впиться, вцѣпиться. В виски було кому як впнеться, той на сухо не оддереться. Котл. Ен. IV. 68. Рак клешнями так і вп'явся в руку. Переносно: пристраститься. Я дуже в промисли уп'явся. Мкр. Г. 61.
Упини́ти, ся. См. Упиняти, ся.
Упинча́тися, ча́юся, єшся, гл. Хлопотать, добиваться, Шкода! не впинчайся за ним. Черк. у. Я б і не впинчався, бувши тобою, за чорзна-чим. Черк. у.
Упиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. упини́ти, ню́, ниш, гл. Удерживать, удержать, останавливать, остановить. Хоч і ворота зачини, то не впиниш. Ном. № 2034. Господь злющу руку впинить і на суді оборонить. К. Псал. 90.
Упиня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. упини́тися, ню́ся, нишся, гл. Удерживаться, удержаться, остановиться. І хочу здержатись, та не впинюсь. Г. Барв. 13.
Упири́ця, ці, ж. Женщина-упырь. Шейк.
Упирі́в, ро́ва, ве. Принадлежащій упырю. Шейк.
Упирува́ти, ру́ю, єш, гл. Упрямиться, упорствовать. Карп приндиться та упирує. Греб. 350.
Упи́рь, ря, м. Мертвецъ, сосущій кровь живыхъ, упырь. Один чоловік умер та й став упирем. А упирі кров з людей п'ють. Грин. II. 96.
Упиря́ка, ки, м. 1) Ув. отъ упирь. Драг. 39. 2) Упрямецъ, злой упрямецъ.
Упи́с, су, м. 1) Вписываніе. 2) Внесеніе въ списокъ, въ запись.
Уписа́ти, ся. См. Уписувати, ся.
Уписний, а, е. Впиской.
Упи́сування, ня, с. = Упис. Шейк.
Упи́сувати, сую, єш, сов. в. уписа́ти, шу́, шеш, гл. 1) Вписывать, вписать. 2) Списать, умѣстить писавши, уписать. Це наказали, що на воловій шкурі не впишеш. Ном. № 5604.
Упи́суватися, суюся, єшся, сов. в. уписа́тися, шу́ся, шешся, гл. Вписываться, вписаться.
Упи́ти, уп'ю́, є́ш, гл. Напиться. Ні в'їв, ні впив, дрантям світить. Ном. № 1869.
Упи́тися. См. Упиватися.
Упиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. упха́ти, ха́ю, єш и упхну́ти, хну́, не́ш, гл. Вталкивать, втолкнуть, впихивать, впихнуть. Упхнула її в яму. ЗОЮР. II. 11.
Упівно́чі, нар. = Опівночі. Янголи-хранителі! храніть мене сії ночі упівночі. Ном. № 1283.
Упіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. упе́кти, упечу́, че́ш, гл. 1) Упекать, упечь, выпечь. 2) Обжигать, обжечь. Не впечи руки коло жару.
Упіка́тися, ка́юся, єшся, сов. в. упе́ктися, чу́ся, че́шся, гл. 1) Упекаться, упечься. Хліб ще не впікся. 2) Обжигаться, обжечься. 3) Преимущ. сов. в. Надоѣсть. Ну, та й упікся він — що-дня надокучає.
Упі́л, нар. Пополамъ. Переломити руку, або ногу впіл. Черк. у.
Упімне́ння, ня, с. Напоминаніе. Желех.
Упімну́ти, ся. См. Упоминати, ся.
Упіра́ти, ра́ю, єш, сов. в. упе́рти, упру́, ре́ш, гл. 1) Втаскивать, втащить, втянуть. Упер у хату мішок. 2) Втискивать, втиснуть. Де воздух є, туди вже нічого не впреш, хиба його попереду випреш. Ком. В. II. 15.
