Усемогу́чий, а, е. Всемогущій. Бог всемогучий. О. 1862. III. 32.
Усенаро́дній, я, є. Всенародный. Право всенароднє. К. ПС. 136.
Усе́ниця, ці, ж. = Гусениця.
Усено́шна, ної, ж. Всенощная.
Усе́нь (только им. пад. ед. ч. муж. род.), усе́нький, а, е, мѣст. = Усей. Не так родина, як всень рід. Чуб. IV. 674. Лежать всенькі троє. КС. 1883. III. 671. Кривеньке, маленьке збігало поле всеньке. Ном. заг. № 374. Ой шкода, шкода та синього цвіту, що він розсіявся по всенькому світу. Грин. III. 622.
Усе́рдя, дя, с. Усердіе. Тоді на його велике усердиє маю. АД. I. 118.
Усесві́тній, я, є. 1) Всемірный. Перед нами море всесвітньої науки одкривалось. К. ХП. 96. Святої правди і любови зоря всесвітняя зійшла. Шевч. 603. 2) Всеобщій. Всесвітній кум і сват. Гліб. 3) Извѣстный всему свѣту. Якась старая баба, знахурка всесвітня. Мкр. Н. 32. Дам тебе за князя, чи за графа, за багатиря всесвітнього. МВ. (О. 1862. III. 39).
Усеще́дрий, а, е. Въ высшей степени щедрый. Подай же й нам, всещедрий Боже, отак цвісти, отак роста. Шевч. 649.
Усеще́дрість, рости, ж. Щедрость въ высшей степени. Грин. III. 149.
Уси́діти, джу, диш, гл. Усидѣть. На улицю не піду і дома не всиджу. Мет. 116.
У́сик, ка, м. Ум. отъ ус.
Усили́ти, ся. См. Усиляти, ся.
Усилко́вуватися, вуюся, єшся, гл. Силиться, стараться. Не дурно ж вони так усилковувались мене випхнути. Мир. ХРВ. 387.
Усило́вувати, вую, єш, сов. в. уси́лувати, лую, єш, гл. Принуждать, принудить, силой заставить. Як не хочу я пасти, то хиба ти мене всилуєш? Паси сам. Канев. у.
Усило́вуватися, вуюся, єшся, гл. = Усилковуватися. Католицькі пани з нашими перевертнями усиловувались унію на Вкраїні прищепити. К. ЧР. 10.
Уси́лу, нар. Съ трудомъ, едва. Всилу вона від неї вирвалась. Мнж. 2. Всилу п'ять місяців пробула в них. Г. Барв. 368.
Уси́лувати. См. Усиловувати.
Усильні́ти, ні́ю, єш, гл. Усилиться.
Усиля́ти, ля́ю, єш, сов. в. усили́ти, лю́, ли́ш, гл. Вдѣвать, вдѣть нитку въ иглу.
I. Усиля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. усили́тися, лю́ся, ли́шся, гл. Вдѣваться въ иглу (о ниткѣ).
II. Усиля́тися, ля́юся, єшся, гл. Навязываться. Не кличуть нас на хрестини, то ми й не всиляємось.
Усинобо́жити, жу, жиш, гл. = Усамобожити?
Усинови́ти. См. Усиновляти.
Усиновле́ння, ня, с. Усыновленіе.
Усиновля́ти, ля́ю, єш, сов. в. усинови́ти, влю́, ви́ш, гл. Усыновлять, усыновить.
I. Усипа́ти, па́ю, єш, сов. в. уси́пати, плю, плеш, гл. 1) Всыпа́ть, всы́пать. Борошенця всипать. Рудч. 2) Наливать, налить. Усип меду і горілки. Мет. Ганнусю, усип мені осьмусю. Ном. № 11658. 3) Отливать, отлить (изъ металла). Аби усипати що з мосяжі, треба фірмака. Шух. I. 281. 4) Только сов. в. Войти гурьбой. Одчиняє він хату, уступив, молодиці за ним всипали. МВ. (О. 1862. I. 91).
II. Усипа́ти, па́ю, єш, гл. Спать, засыпать. Мати сина колихала, дні і ночі не всипала. Грин. III. 381.
Уси́пище, ща, с. Сосудъ, помѣщеніе для сыпучихъ тѣлъ. Лебед. у. Ходили до його і в хату, і всяке всипище трусили, — так нічого не знайшли. Александров. у. Всипища у нас не багато, то ми й насипали жита на горищі. Павлогр. у. Оця діжка тільки на всипище й годяща. Богодух. у.
Усипля́ти, ля́ю, єш, гл. Засыпать, заспать. Полягали й усі спати, а менший став вартувати. Менший братік не всипляє. Нп. Мати сина колихала, і день, і ніч не всипляла. О. 1862. V. 89. См. II. Усипати.
Усипля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. успа́тися, плю́ся, пи́шся, гл. Засыпать, заснуть совершенно, глубокимъ сномъ. Дитинка тільки почала всиплятися, аж і збуджено. — Гомоніть тихше, покуль дитина вспиться. Воно як успиться, так довго спатиме. Черн. у.
Усироті́ти, ті́ю, єш, гл. Осиротѣть. Чого се я такеньки і чим зажурилась?… Чи я ж сьогодні всиротіла? чи се тепер тільки зубожіла? МВ. II. 105.
Уси́ти́ти, чу́, ти́ш, гл. — ме́ду. Сдѣлать, сварить меду. Для свого синка меду
