вситила. Гол. Я сусідам угоджу, конов меду усичу. Гол. I. 296.
Усиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. усо́х(ну)ти, хну, неш, гл. 1) Засыхать, засохнуть. Не принялись три ясени, тополя всихала. Шевч. 393. Верба усохла, похилилась. Шевч. 387. 2) Усыхать, усохнуть, отсыхать, отсохнуть. Бодай тобі, вражий сину, права рука всохла. Мет. 172.
У́сичок, чка, м. Ум. отъ ус.
Усі́гди, нар. Всегда. Послухавши жука, всігди в гною будеш. Ном. № 5984.
Усіда́ти, да́ю, єш, сов. в. усі́сти, уся́ду, деш, гл. 1) Садиться, сѣсть. Летить ворон з чужих сторон, на могилі усідає. Гол. I. 96. Не вспів козак Нечай на коника всісти. Лукаш. 110. 2) Обсѣдать, обсѣсть. Гайвороння чисто всіло дерева.
Усідла́ти, ла́ю, єш, гл. Осѣдлать. Всідлав ворон-кониченька. Гол. I. 275.
Усіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. усікну́ти, ну́, не́ш и усі́кти, усічу́, че́ш, гл. 1) Отрубывать, огрубить. Судили його військовою радою і присудили усікнути голову. К. ЧР. 28. 2) = Врубати 3. Дубей ніхто не може ні всікти, ні врубати. Мнж. 152.
Усіля́кий, а, е = Вселякий. Ном. № 347.
Усі́нниця, ці, ж. = Гусениця. Вх. Пч. I. 6.
Усі́сінький, а, е. Рѣшительно весь.
Усі́сінько, нар. Рѣшительно все.
Усі́сти. См. Усідати.
Усічи́, чу́, че́ш, гл. = Усікти. Шейк.
Усі́яти, усі́ю, єш, гл. Засѣять. Я ж теє поле коп'єм скопаю, поп'єм скопаю і стрілками всію. АД. I. 27.
Ускакнути, кну́, не́ш, гл. = Ускочити. У горо́х ускакну́ти. Нарушить супружескую вѣрность. Ном. № 8823.
Уска́кувати, ку́ю, єш, сов. в. уско́чити, чу, чиш, гл. Вскакивать, вскочить во что, впрыгивать, впрыгнуть. Я буду ускакувать в утробу жінкам, та й буду їх мордувати. Стор. I. 55. Ускочив по самі вуха.
У́скок, ку, м. Каскадъ на рѣкѣ. Шух. I. 316.
Уско́ки, нар. Вскачь.
Ускора́х, нар. Вскорѣ. Гарно, як ускорах се буде, а як же довго. Зміев. у.
Уско́рен, прил. = Скорен. Бог хоч не вскорен, та влучен. Ном. № 47.
Уско́сом, нар. Искоса. Здалека сідає, вскосом дивиться.
Уско́чити. См. Ускакувати.
Уско́чку, нар. Галопомъ. Я їхав нерівно: де ристю, а де вскочку, бо поспішався знайти воли, щоб не попались де у шкоду. Новомоск. у.
Ускрома́дити, джу, диш, гл. Немного наскрести.
Ускроми́ти. См. Ускромляти.
Ускромля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ускроми́ти, млю́, ми́ш, гл. Укрощать, укротить, смирять, смирить. Царя Латина ускромити. Котл. Ен. VI. 20. Ускроміть своє серце. Ном. № 3355.
Ускру́т, нар. Сейчасъ-же. Тільки ввійшли, вскрут і пішли — не гаялись ні трохи. Екат. у.
Уску́б(ну)ти, бну́, не́ш, гл. 1) Дернуть за волосы. Хто схоче, добре ускубне за вражий чуб його зубами. Гліб. 2) Урвать, дернуть. Вскубни трохи сіна. Живемо.... як горох при дорозі: хто не схоче, той не вскубне. Котл. НП. 367.
Уску́читися, чуся, чишся, гл. Надоѣсть, наскучить. Був то багач, і бідний чоловік ходив до нього худоби позичати, і йому вскучилося давати. Драг. 54.
Усла́вити, ся. См. Уславляти, ся.
Уславля́ти, ля́ю, єш, сов. в. усла́вити, влю, виш, гл. Прославлять, прославить. Од Припеті до Синюхи вславили себе Обухи. К. Досв. 113. Славою його уславив, шаною його звеличив. К. Псал. 15.
Уславля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. усла́витися, влюся, вишся, гл. Прославляться, прославиться. Клепачі з давних-давен уславились по Лубенщині злодійством. Ном. № 1365.
Услі́д, нар. Вслѣдъ. За нею вслід і батько. Стор. I. 61.
Усло́н, ну, м. = Ослін. Маркев. 106.
Услу́га, ги, ж. Услуженіе, прислуживаніе. Взяли мене на вслугу до молодої пани. МВ. II. 33.
Услуго́вувати, вую, єш, гл. Услуживать. Се ж того так Антін їй і вслуговував. Раз ізняв у неї коромисло з плечей та й поніс відра в пекарню. Г. Барв. 327. Він вам услуговує. Пирят. у.
Услугува́ння, ня, с. Прислуживаніе.
Услугува́ти, гу́ю, єш, гл. = Услуговувати. Нема нам ні сну, ні спочинку: бігаємо, вслугуємо, клопочемось з ранку до вечора. МВ. (О. 1862. III. 40).
