Услужи́ти, жу́, жиш, гл. Оказать услугу, услужить. На́ тобі; ще й плахта буде, коли услужиш. Шевч. 304.
Услу́жливий, а, е. Услужливый. Стор. I. 108.
Услу́жник, ка, м. Прислужникъ.
Услухну́ти, ну́, не́ш, гл. Послушаться кого. Услухнув мене. Вх. Лем. 476.
Усма́гнути, гну, неш, гл. О ягодахъ: доспѣть. Соку вишні набрались, та ще не усмагли, кислі дуже. Волч. у.
Усма́житися, жуся, жишся, гл. 1) Изжариться. Капуста усмажилась. Гуска усмажилась. 2) = Удушніти. Він лежить у неї на колінах, та так усмажився, що й заснув. Грин. II. 63.
Усма́к, нар. Всласть, со вкусомъ.
Усмакува́ти, ку́ю, єш, гл. Найти по вкусу что, разлакомиться на что. Діти всмакували горох. Лебед. у. Не їдять діти й огірків, як усмакували губи ( = гриби). Волч. у.
Усме́рть, нар. До смерти. Того заїла всмерть, другого обідрала. Гліб.
Усмикну́ти, кну́, не́ш, гл. Рвануть, дернуть.
Усмири́ти. См. Усмиряти.
Усмиря́ти, ря́ю, єш, сов. в. усмири́ти, рю́, ри́ш, гл. Усмирять, усмирить. Морську безодню усмиряєш. К. Псал. 144.
Усмі́литися, люся, лишся, гл. Осмѣлиться, найти смѣлость. Коли б воля, заспівав би так, щоб і на селі лунало.... не всмілимось. МВ. (О. 1862. III. 35)
Усмі́ти, мі́ю, єш, гл. Посмѣть.
У́сміх, ху, м. Улыбка. Де той погляд молодецький, де той всміх веселий. МВ. II. 11. Чоловік усміхається.... Чого це в тебе такий дивний усміх? Драг. 76.
Усміха́тися, ха́юся, єшся, сов. в. усміхну́тися, хну́ся, не́шся, гл. Улыбаться, улыбнуться. І любуються, і радіють, і усміхаються. Рудч. Ск. I. 131.
Усмі́хливий, а, е. Улыбающійся. Усе був приязний і усміхливий. О. 1862. II. 78.
Усміхну́тися. См. Усміхатися.
Усміши́ти, шу́, ши́ш, гл. Насмѣшить.
Усмі́шка, ки, ж. = У́сміх. До смерти не забуду його погляду, його усмішки. Стор. II. 215.
Усмокта́ти, ся. См. Усмоктувати, ся.
Усмо́ктувати, тую, єш, сов. в. усмокта́ти, кчу́, чеш, гл. Втягивать, втянуть въ себя, всасывать, всосать. Мир. ХРВ. 122.
Усмо́ктуватися, туюся, єшся, сов. в. усмокта́тися, кчу́ся, чешся, гл. 1) Всасываться, всосаться. 2) Вваливаться, ввалиться. Худа, щоки усмоктались у середину. Мир. ХРВ. 180.
Усмоли́ти. См. Усмолювати.
Усмо́лювати, люю, єш, сов. в. усмоли́ти, лю́, лиш, гл. Осмоливать, осмолить.
Уснасти́тися, щу́ся, сти́шся, гл. Укрѣпиться. Скільки раз скидали ми свого попа, так ні, уснастивсь таки, та й досі. Лебед. у.
Усо́битися, блюся, бишся, гл. Производить усобицу, раздоръ. Всобитись не хочу з козаками. К. Бай. 142.
Усо́биця, ці, ж. Усобица. Кріваві всобиці гамуєш. К. Псал. 144.
Усо́бник, ка, м. Крамольникъ. Не ви прокляті, а гетьмани, усобники ляхи погані. Шевч. 142.
Усовістити. См. Усовіщувати.
Усовіща́ти, ща́ю, єш и усо́віщувати, щую, єш, сов. в. усовістити, віщу, стиш, гл. Усовѣщать, усовѣстить, уговаривать, уговорить. К. ЧР. 300. Почала й тітка мене всовіщати. О. 1862. VII. 44.
Усо́к, ска, м. Ум. отъ ус.
Усокоти́ти, кочу́, ти́ш, гл. Уберечь, сохранить. Через те, шо ти.... відступив від гріха, Бог тебе усокотив від вічної тої пропасти. Гн. 73.
Усолі́ти, лі́ю, єш, гл. Просолиться. Губи (родъ грибовъ) як усоліють, то такі гарні. Лебед. у.
Усолода́ти, ся, да́ю, ся, єш, ся, гл. Сдѣлаться сладкимъ. Усолодав (усолодається) тісто. Волч. у.
Усолоди́ти, джу́, ди́ш, гл. Усладить. І всолодить його потомкам жизні муку. К. МХ. 11.
Усолоди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Усладиться, насладиться. Усолодився, як червак у хріні. Ном. № 12245.
Усоро́мити, млю, миш, гл. Пристыдить.
Усо́хлий, а, е. Засохшій. Побачили смоковницю, всохлу від коріня. Єв. Мр. XI. 20.
Усо́х(ну)ти. См. Усихати.
Усо́чок, чка, м. Ум. отъ ус.
Успіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. успі́ти, пі́ю, єш, гл. Успѣвать, успѣть, поспѣть. Ой не
