Цвіто́чок, чка, м. Ум. отъ цвіто́к.
Цвіту́щий, а, е. Цвѣтущій. Кораблі стоять, мов ті маки цвітущі. Федьк.
Цвітча́стий, а, е и пр. = Квітчастий и пр.
Цвіцькува́ти, кую, єш, гл. Срамить, поносить. Ти не цвіцькуй мене перед людьми. НВолын. у.
Цві́чення, ня, с. Обученіе.
Цві́чений, а, е. 1) Расцвѣтшій. Ой у лузі калинонька не цвіченая. Мил. Св. 7. Дала мені вона цвіченої рожі, а барвінок не цвічений. Канев. у. 2) Обученный, вышколенный.
Цві́чити, чу, чиш, гл. Школить, обучать. Хто ся лічить, того біда цвічить. Ном. № 8340.
Цвоня́к, ка, м. Часть, кусокъ составного обода деревяннаго колеса. Полный ободъ составляется изъ 6 цвонякі́в. Литин., Каменец. у. у.
Цвоня́стий, а, е. О колесѣ: съ составнымъ ободомъ. Цвонясті колеса. Литин., Каменец. у.у.
Цв'я́гнути, гну, неш, гл. = Цвигнути. Фр. (Желех.).
Цв'я́кати, каю, єш, гл. = Чв'якати. Свіня цв'якат, кед їст. Вх. Лем. 480.
Цвях, ха, м. Гвоздь. Підїхавши гості під бряму, почали грукати в цвяхи. К. ЧР. 5. Желізними цвяхами руки пробивали, на його голову терня клали. Чуб. III. 349. Труну збудували.... золотими цвяхами побивали. Лукаш. 82. Ум. Цвя́шок.
Цвяхо́ваний, а, е. Обитый гвоздиками. Цвяховані були там стіни. Котл. Ен. III. 62. Ото цвяхована гиря. Ном. № 1549.
Цвяхува́ти, ху́ю, єш, гл. Обивать гвоздиками для украшенія.
Цвяшко́ваний, а, е = Цвяхований.
Цвя́шок, шка, м. Ум. отъ цвях.
Це. См. Се.
I. Цебени́ти, ню́, ни́ш, гл. Ругать? Прийшла п'яна та й цебенить мене, лає, нащо курей випустила з хлівчика. Новомоск. у.
II. Цебени́ти, ню́, ни́ш, гл. Сильно литься. Права ніжка рострощена, а з-під правого крила кров так і цебенить. Сим. 216. Так і цебенить крів. Черк. у.
Це́бер, бра, м. Большое ведро, (бадья). У Київі на Подолі козаки гуляють: як ту воду, відром-цебром вино розливають. Шевч. 368. В-осени ложка води, а цебер болота. Ном. № 612. Там ходила Галечка, Галечка, цебром воду носила, носила. Мет. 297. 2) Кадка, чанъ, лохань. Назбірали (молока) цілий цебер; взяли наварили, а тоді насипали в цебер та й загадали Івану скакать. Рудч. Ск. I. 95. Ум. Це́брик. Шух. I. 250.
Цебе́рка, ки, ж. Желѣзное ведро.
Це́брик, ка, м. 1) Ум. отъ цебер. 2) Раст. Thymus serpyllum. Вх. Пч. I. 18.
Цебри́на, ни, ж. = Цямрина. Найшов криничку. Тільки що став пить воду, та якось об цебрину і розбив те яйце. Рудч. Ск. I. 144.
Цебри́ця, ці, ж. = Цеберка. Іди, іди, дощику.... цебром, відром, цебрицею зо всякою пашницею. Чуб. III. 107.
Цебрува́ти, ру́ю, єш, гл. Ставить срубъ. Чи я в полі не криниця була, чи я в полі не холодна була? Взяли мене цебрувати, взяли воду виливати. Чуб. V. 541.
Цеге́лля, ля, с. Щебень, куски битаго кирпича. Желех.
Цеге́льний, а, е. Относящійся, принадлежащій кирпичному заводу.
Цеге́льник, ка, м. Кирпичникъ, кирпичный мастеръ. Вас. 177. Павл. 64.
Цеге́льників, кова, ве. Принадлежащій кирпичному мастеру.
Цеге́льницький, а, е. Принадлежащій, свойственный кирпичному мастеру.
Цеге́льня, ні, ж. Кирпичный заводъ. Пішов туди, на той дим — аж то цегельня. Рудч. Ск. II. 160.
Цеге́я, ге́ї, ж. Шерсть овцы мѣшанной породы отъ шпанской и простой. Павлогр. у.
Це́гла, ли, ж. Кирпичъ. А зась, мурий нехрещений! Цеглу їж, а не хліб печений. Ном. № 13695.
Цегли́на, ни, ж. Кирпичина. Поклади холодну цеглину на піч, хиба не потеплішає. Ком. II. 48. Ум. Цегли́нка, цегли́ночка. Шевч. 310.
Цегло́вий, а, е. Кирпичный. Драг. 418. Цеглова хата. Канев. у.
Цегля́ни́й, а, е = Цегло́вий. Черк. у. Цегляні кошари. О. 1862. IX. 62. Цегляний стовп. К. ЦН. 308.
Цегля́стий, а, е. Кирпичнаго цвѣта.
Цего́льня, ні, ж. = Цеге́льня. Бердич. у.
Цедри́на, ни, ж. = Кедрина. Зроби мені з цедрини трумну. Мет. 268.
Цеду́лка, ки, ж. Записка. Стор. II. 258.
