Цей, ця, ця́я, це, це́є, мѣст. = Сей, ся, се. Ось на ж тобі, друже, цей дукачик. Шевч. 177. А ця учаділа. Шевч. 318. Серце моє, зоре моя, де це ти зоріла? Шевч. 143. Та це ж я, каже, скликаю громаду. Рудч. Ск. I. 3. Перемішай цеє і закопай серед пасіки. Чуб. I. 75. Не казала мені мати цеї води брати. Чуб. V. 996. Це та те. То да се. Закиль це та те, то й „святий Боже“ заспівають. Ном. № 10961. Це б то = Се б то. Ком. II. 79.
Цекота́ти, кочу́, чеш, гл. О сорокѣ: то же, что и скреготати. Сорока.... цекоче. ЕЗ. V. 178.
Цендибо́р, ра, м. Коловоротъ, родъ сверла. Кіев. г.
Це́нзор, ра, м. Цензоръ. У другій же половині того ж самого оповідання цензор звелів редакторові печатати вже баринъ, изба і т. д. і не дозволив чумакам співати про волю, вози, про ярма і занози. К. ХП. 126.
Цензорува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Цензировать. 2) Осуждать? Ей, дочко, схаменися! Що тобі такого, що так цензоруєш дітей? Хиба ж ти дідичка сама? Хиба твій батько не піп був? Св. Л. 124.
Цензу́ра, ри, ж. Цензура. Цензура дозволила печатати. К. ХП. 35.
Це́нт, та, м. Центъ. Не мав ніц, хиба три центи коло себе. Гн. II. 42.
Цента́врія, рії, ж. = Центурія. ЗЮЗО. I. 122.
Це́нтовий, а, е. Стоющій центъ. Галиц.
Це́нтро, ра, с. Центръ. Там.... центро жизні. К. МБ. III. 243.
Центротя́жний, а, е. Центростремительный. Желех.
Центу́рія, рії, ж. Раст. Erythraea Centaurium L. Вх. Пч. II. 31. ЗЮЗО. I. 122.
Ценцерія, рії, ж. = Центурія. Вх. Уг. 273.
Цень, меж., выражающее звонъ, пустую болтовню. Цень-цень, аби день, аби вечір близько. Ном. № 10915.
Це́пати, паю, єш, гл. Ударять слегка, царапать. Дідусь (жук Doreadion holosericeum) цепає до пальця: скрип! Вх. Зн. 78.
Це́ра, ри, ж. Цвѣтъ лица. Котл. Ен. VI. 81. Як циган, смуглой цери був. Котл. Ен. III. 31.
Цера́та, ти, ж. Клеёнка.
Цереґлюва́ти, люю, єш, гл. Выбирать, мѣнять. Вх. Зн. 78.
Церемо́нитися, нюся, нишся, гл. Церемониться, стѣсняться, жеманиться. Левиц. Пов. 213. Бере чарку з тарілки і трошки покушає і церемониться, бо дівоча натура церемонитись. Грин. III. 514.
Церемо́нія, нії, ж. 1) Церковная церемонія. 2) Жеманство, стѣсненіе. Без церемонії оглядали кожну паню. Левиц. Пов. 23.
Це́рква, ви, ж. Церковь. Козацька церква невеличка стоїть з похиленим хрестом. Шевч. 407. Ум. Це́рківка, це́рківця, це́рквочка, це́рковочка. Ном. №4691. Чуб. V. 113. В церківку ввійшла. Г. Барв. 542. На горбочку притулилась убогенька церківця. Г. Барв. 136.
Це́рківка, це́рковка, ки, ж. 1) Ум. отъ церква. Грин. I. 169. 2) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 37.
Церківни́к, ка, м. Звонарь и пономарь вмѣстѣ. Угор.
Це́рківця, це́рковця, ці, ж. 1) Ум. отъ церква. 2) мн. церковці. Родъ орнамента въ вышивкѣ. Гол. Од. 73. Colb. I. 49.
Церко́вний, а, е. Церковный. Вдарено в церковного дзвона. Мир. Пов. II. 77. Го́лий, як церко́вна миш. Крайній бѣднякъ. Ном. № 1519.
Це́рькати, каю, єш, гл. = Циркати. Вх. Зн. 78.
Цес, це́ся, мѣст. = Цей, ця. Винесла назад суди на цес світ. Гн. II. 11. Цеся дитина.... буде бідувати. Гн. I. 10.
Цеса́рець, рця, м. и пр. См. Цісарець и пр. У Венгерській стороні, у цесарців, за шляхецькою землею стоїть гора висока. Шевч. 309.
Це́х, ха, м. 1) Цехъ. Кушнирський цех. О. 1862. VIII. 32. 2) Цеховой значекъ. 3) Хоругви церковныя съ принадлежностями. Піп з цехом виходив, — молебствували. Грин. II. 155. Жінка позвала попа, щоб то його поховати. Піп видав цех з церкви. Рудч. Ск. I. 167.
Це́ха, хи, ж. Значекъ, присвоенный цеху или какому либо обществу. Браття зорганизувалось у якесь товариство Кирила та Мефодія, скомпонувало собі статут і навіть має свою цеху — з литого заліза персні, на котрих сяють літери К. М. К. ХП. 27. Ум. Це́шка. Черниг. г.
Цехли́ти, хлю́, ли́ш, гл. О сорокѣ: то же, что и скрегота́ти? Ворона.... узімку, як живиться уже нічим, то вже хоч і нікчемне попаде, хоч кизяк мерзлий, усе кричить: „Ха-арч! ха-арч!“.... А сорока
