Че́льний, а, е = Чільний.
Че́люсти, тів, м. мн. Устье кухонной печи, дугообразное отверстіе между при́пічком и самою внутренностью печи. Вас. 193. Чуб. VII. 381. Мир. Пов. II. 76. Або горілочку пили.... під челюстами запікану. Котл. Ен. III. 63. Залітали невеличкі гискорки по чорних челюстах печі. Мир. Пов. I. 115.
Челю́стники, ків, м. мн. = Челюсти. Черниг. у. См. Челестник.
Челя́да, ди, ж. = Челядь. Ой де ж се ти, козаченьку, з криниці вмивався, — між усію челядою мені сподобався. Мил. 115. Ум. Челя́донька. Там гуляла челядонька молода, а між тою челядою Петрика нема. Грин. III. 541.
Челяди́н, на, об. 1) Взрослый сынъ, взрослая дочь. О. 1861. XI. Кух. 37. Мил. 159. Бо чумак, бо чумак, бо чумацька дитина, — на те й мати вродила, щоб дівчина любила хорошого челядина. Рудч. Чп. 184. Да молодая дівчинонька челядин да вирвала орішечок як один. Грин. III. 625. Вона її да й уродила — хорошого челядина. Маркев. 143. 2) = Челядник. Вх. Зн. 79.
Челяди́на, ни, ж. 1) Взрослая дочь, дѣвушка. Ой тепер же я не дівка, тепер я в батька не дитина, не дитина та й не челядина. Грин. III. 271. В мене личко — як яблучко, тепер як калина, як вийду я на улицю, — мила, люба челядина. Чуб. V. 12. 2) Женщина. Шух. I. 239, 32. Пішла бідна вдова подовж улонькою да зустрілася із сусідонькою: „Ах, сусідо, сусідо, молода челядино, та чужая чужанино, прийми мене до смерти жити! КС. 1884. I. 32. Ум. Челяди́нонька. Грин. III. 538, челяди́ночка. Мил. Св. 17. Дівчина-челяди́ночка. Мил. 88.
Челяди́нець, нця, м. = Челядник. Твій челядинець великого стоїть: він уміє Богу молиться і мене навчив. ЗОЮР. I. 48.
Челяди́нка, ки, ж. = Челядниця.
Челяди́нонька, ки, ж. Ум. отъ челядина.
Челяди́нський, а, е. Женскій. Шух. I. 123.
Челя́дка, ки, ж. 1) = Челядниця. Вже й челядка у його, і наймит. О. 1861. IX. 74. 2) Ум. отъ челядь. Ум. Челя́донька, челя́дочка. А Савиха молодая вікном утікала, на молоду челядоньку спильна поглядала: — хапай, хапай, челядонько, малую дитину, будеш жити, панувати, коли я не згину. Чуб. V. 967. Була собі челядочка Домна. Чуб. V. 704.
Челя́дний, а, е. Слугамъ принадлежащій, свойственный. Желех. Челя́дна хи́жа. Кухня. Вх. Уг. 274.
Челя́дник, ка, м. Слуга, наемный работникъ. Драг. 162. Ном. № 10318. Як буть поганим хазяїном, так краще гарним челядником. Грин. II. 309. Одягаєшся, як попів челядник. Ном. № 11167. Ум. Челядни́ченько.
Челядникува́ти, ку́ю, єш, гл. Служить, быть слугой, наемнымъ работникомъ.
Челя́дницький, а, е. Принадлежащій, свойственный слугѣ, работнику.
Челя́дниця, ці, ж. Служанка, наемная работница. Назову я тебе наймичкою або челядницею, — гріх мені буде. Чуб. V. 847.
Челя́дно, нар. 1) Много женщинъ. Желех. 2) Много слугъ. Желех.
Челя́донька, челя́дочка, ки, ж. 1) Ум. отъ челядь. 2) Ум. отъ челядка.
Челя́дський, а, е. Принадлежащій, свойственный молодежи. Челядські пісні. Мил. 62, 63.
Че́лядь, ди и ді, ж. 1) Молодежь, молодые люди и дѣвушки. Рудч. Чп. 256. А Наталя за всю челядь славилась красою. Мкр. Н. 4. Ходи́ти між че́лядь. Бывать въ собраніи молодежи. Мил. 171. На свадьбѣ че́лядь — это участники свадьбы изъ молодежи. Брязнули ложечками ще й тарілочками: Марусина челядь сідає вечерять. МУЕ. I. 135. (Полт.). 2) Женщины (дѣвушки и замужнія). Шух. I. 31. Въ томъ-же значеніи употребляется: бі́ла челядь. Коли турки воювали, білу челядь забірали. АД. I. 86. Ні в чім буде між білу челядь піти погуляти. АД. I. 109. 3) Слуги, прислуга, домочадцы. Раз поїхав той князь на полювання, да й одбивсь у пущі од своєї челяди. К. Оп. 7. Попівський хліб роспірає челяді бік. Ном. № 10337. Дворова челядь. Стор. Ум. Челя́дка, челя́донька, челя́дочка. А за сим словом бувай же здорова, не сама собою, з отцем і маткою, із своєю челядкою. Чуб. III. 299. Усю челядоньку порозбужала. Мет. 242. Була челядонька, та вся заміж вийшла. Грин. III. 174.
Чембо́р, ра, м. Полушелковая цвѣтная лента, которой опоясываются сверхъ пояса крестьянки въ стрыйскомъ у. Гол. Од. 71. Винесемо із гор шовку дівкам на чембори. Гол. IV. 4 58.
Чемер, ра, м. 1) Хохолъ. Взяв він його
