добре за чемер. Борз. у. 2) мн. ? Внутренности? Уночі не їв, так йому чемері затягло. Ном. № 12140. См. Чемі́р. 3) Болѣзнь лошадей. Чуб. I. 57.
Чеме́ра, ри, ж. = Чамара. Желех. На чемері собольовій золоті шнурки. Млак. 65.
Чемери́с, са, м. ? Чемерис, чемерис, чом дівочок не любиш? Гол. I. 325.
Чемери́ця, ці, ж. Раст. а) — бі́ла. Veratrum album L. ЗЮЗО. I. 140. б) — жовта́ва. Veratrum Lobellianum. Шух. I. 20. в) — чо́рна. Veratrum nigrum L. ЗЮЗО. I. 140.
Чемері́вка, ки, ж. Настойка на чемериці. Будем пити мед-горівку, а потому чемерівку. Чуб. V. 715.
Чеме́рка, ки, ж. 1) Родъ верхней одежды у мужчинъ съ таліей и со сборками сзади (изъ черкасину или подобной матеріи). КС. 1893. V. 279; XII. 447. Погонича вбрали в городську чемерку і в широчезні шаравари. Левиц. I. 410. 2) = Чамара. Гол. Од. 16.
Чемерчи́на, ни, ж. = Чемерка. Чемерчина по коліна, що дівчина шила. Грин. III. 177.
Чемі́р, ру, м. Боль въ животѣ. Як проголоднітий з'їст дашто нарешні, то дістане чемір. Вх. Уг. 274. См. Чемер.
Чемеси́ти, шу́, си́ш, гл. Давить, выдавливать, топтать. Угор.
Чемліт, (ту?), м. = Чемерка 1. КС. 1893. XII. 447.
Че́мний, а, е. Вѣжливый, учтивый. На тім стільчику чемний молодець на гуслі грає, красно співає. Чуб. III. 274.
Че́мність, ности, ж. Вѣжливость, учтивость. Желех.
Че́мно, нар. Вѣжливо, учтиво.
Чемса́ти, шу́, шеш, гл. Лупить (кору). Угор. См. Чимсати.
Чемчикува́ти, ку́ю, єш, гл. = Чимчикувати. А ну, пора чемчикувать, возьми на плечі з хлібом клунок. Котл. Ен. III. 23.
Чене́ць, нця́, м. = Чернець. Роспроклятий ченець, що видумав чіпець. Грин. III. 461.
Ченцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Монашествовать.
Че́нчик, ка, м. Ум. отъ чернець.
Ченчу́х, ха́, м. Родъ растенія. У діброві ченчух усіяла: ой як я піду за нелюба, не цвіти, ченчух, у діброві. Рк. Макс.
Ченш, ші, ж. = Чинш. Даси два рублі ченші посесорові. ЗОЮР. I. 143.
Ченшови́й, а́, е́ и пр. См. Чиншовий и пр.
Чень, нар. = Чей. Біда, та що робити? Треба біду тішити, чень і біді колись конец буде. Фр. Пр. 41.
Чепа, пи, ж. Предметъ на днѣ рѣки или пруда, за который зацѣпиться можетъ сѣть, удочка, — напр. корень, столбъ. Туди не закидай невода, там чепа. Днѣпръ.
Чепа́к, ка́, м. Чепецъ. Чужій жоні чепак купив, а своїй ємь забив. Гол. IV. 493. Ум. Чепачо́к. Гол. IV. 403.
Чепа́рити, рю, риш, гл. Распяливать, корячить. Угор.
Чепа́ритися, рюся, ришся, гл. Раскарячиваться. Угор.
Чепа́ти, па́ю, єш, гл. 1) = Чіпати. Мет. 15. 2) Свѣшиваться. На його матері намітка до кірок чепає. Г. Барв. 86,
Чепачо́к, чка́, м. Ум. отъ чепак.
Чепе́лик, ка, м. 1) Ум. отъ чепель. 2) Складной ножъ, привѣшенный у мужчинъ на поясѣ. Гол. Од. 60. 3) Родъ ножа изъ обломка косы съ мелко насѣченными клинообразными зубьями, употребляемый решетниками для разщепленія лыка. Вас. 175.
Чепели́на, ни, ж. = Чепель. Ой украв я чепелину, ненька каже: здається, сину. Гол. I. 168.
Чепе́ль, ля, м. Ножъ съ отломленнымъ концомъ. Ум. Чепе́лик. Чики-чики чепелики зарізали рака. Козелец. у.
Чепельга́ти, га́ю, єш, гл. Пилить (ножемъ). Годі тобі чепельгати!
Чепеля́, ля́ти, с. = Чепелик. Дурному теляті не давай чепеляти, бо заріжеться. Чуб. I. 297.
Чепеля́ти, ля́ю, єш, гл. Плохо играть. Музика чепеляє, да так, каже, нешпетно. Рудч. Ск. I. 75.
Чепе́ра, ри и чепе́рга, ги, ж. = Розсоха 1. Вх. Зн. 80.
Чеперу́ха, хи, ж. = Чепера. Вх. Уг. 274. Ум. Чеперушка.
Чепе́ць, пця́, м. 1) = Очіпок. Гол. Од. 50. Kolb. I. 38. Чув же я вісти і про тебе, молода Марусечко: да купують чепці й кибалочки да на твою головоньку. Маркев. 118. 2) Сѣтка, связанная изъ снурковъ на головѣ у замужнихъ мѣщанокъ. Гол. Од. 26. Гол. Од. 59. 3) Второй желудокъ жвачныхъ. Вх. Уг. 274. 4) Сальникъ. Харьк. г. Ум. Че́пчик. Грин. III. 462.
Чепирга́ч, ча, м. = Кажан. Вх. Лем. 482.
