II. 51. Дав йому чвіртку жита. Чуб. II. 50. Ум. Чві́рточка. Дай мені чвірточку жита, нехай жінка спече хліба, бо нема чого їсти. Чуб. II. 50.
Чво́хнути, ну, неш, гл. Шлепнуться, ударить. Чуб. VII. 576.
Чвохті́ти, хчу́, ти́ш, гл. = Чавкати = Чв'якати 2. Отут по весні мокро так було, що як ідеш, то так і чвохтить. Волч. у.
Чв'я́кати, каю, єш, гл. 1) Чавкать. Свині чв'якнули. Также то-же, что и пля́мкати. Пити хоче, і ніхто їй не дасть, тіки ротом чв'яка. Чуб. II. 294. 2) Говорится о звукѣ воды, вытѣсняемой ногой изъ подъ обуви или изъ дырявой обуви. См. Чвохтіти, чв'якотіти. Коли б його постоли мокрі так не чв'якали. Г. Барв. 22.
Чв'яхкоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. = Чв'якати 2. Вода в його чоботях чв'яхкотіла. Мир. Пов. II. 45.
Чеберхну́ти, ну́, не́ш, гл. Пырнуть (ножемъ). Лохв. у.
Чеберча́ти, чу́, чи́ш, гл. Звенѣть, бренчать. Вх. Лем. 482. Коса чеберчит.
Чеберя́чка, ки, ж. Родъ танца? Особый способъ выпиванія? См. Чабарашки, чиберачки. Оттакої чеберячки! Ном. № 12482. Добре жилось і весело пилось, дак оціми чарочками пили наші діди з бабами чеберячки, приспівуючи: „Чеберячки! Коло чеберячки припадаєм рачки. А чи її вип'єм, а чи її виллєм, — чеберячки!“ Та візьме з помосту чарочку, та й мусить випити не розливши, а чарочку через голову перекине, не приймаючи за неї рукою. Г. Барв. 179—180. Довго справляли діди з бабами чеберячку, аж поки так джбана вицідили. Г. Барв. 183.
Чебре́ць, цю́, м. Раст.: а) Thymus Serpyllum L. ЗЮЗО. I. 176. б) Thymus vulgaris. Анн. 355. Заросла могила травою та чебрецем. Левиц. I. 76. б) — лісови́й. Theucrium Chamaedris L. ЗЮЗО. I. 176.
Че́брик, ку, м. = Чебрець а). Мкр. Г. 38. Знати Марусю, знати, у котрій вона хаті, чебриком осипана, калиною утикана. Мил. Св. 62.
Чебри́ця, ці, ж. Родъ растенія. Торох, торох, сію горох, — вродила чебриця. Мил. 70.
Че́бчик, ку, м. = Чебрик. ЗЮЗО. I. 176. Грин. III. 495.
Чеве́рниця, ці, ж. Насѣк. Pyrochroa coccinea. Вх. Пч. 1. 7.
Чеверно́гий, а, е. Косолапый, съ кривыми ногами.
Че́вріти, рію, єш, гл. Чахнуть, хирѣть. Чевріє дитина. Зміев. у. Просо не росте, зовсім пожовкло, тільки чевріє. Рк. Левиц.
Чев'я́діти, дію, єш, гл. Хирѣть, болѣть. Не кошеня чогось усе чев'ядіє. Борз. у.
Че́знути, ну, неш, гл. Исчезать. Желех.
Чей, нар. = Ачей. Гн. II. 22. Ой час же нам з застілля, та чей же нам місяць засвітить. Гол. IV. 539.
Чек. Въ выраженіи: на чеку́. На сторожѣ. Треба було жити як на чеку: боялась його сама одна стрінути. МВ. II. 194.
Чека́ння, ня, с. Ожиданіе. Чуб. I. 301.
Че́карь, (ря, м? рі, ж?). Маленькія дѣти. Борз. у. Чекарь так дякує після їжі, як нема старших і найпаче, як у кожного був свій хліб. Ном. № 12079.
Чека́ти, ка́ю, єш, гл. Ждать, подождать. Два третього не чекають. Ном. № 11955. Чекай-но, чекай! прийде нитка до клубочка, не вхитруєшся. Ном. № 4092. Як би на вас чекав, то досі вмер би. Чуб. I. 272.
Че́кіт, кота, м. Пт. Lapius excubitor. Вх. Пч. II. 12.
Чекма́н, на, м. Короткій кафтанъ галицкаго міщанина. Гол. Од. 17. См. Чекмінь. Ми ся звихали, все село звоювали, чекмани поросили, на весілля спросили. Грин. III. 511.
Чекмі́нь, ня, м. Родъ верхней длинной одежды у мѣщанъ. О. 1862. VIII. 33. Одітий він був по міщанському: у довгому сукняному чекмені, що спадав аж до самих чобіт. Мир. Пов. II. 50. То прийшов хтось незнакомый в плисовім чекмені. Мкр. Н. 26. См. Чекман.
Чекота́ти, кочу́, чеш, гл. Стрекотать. (Птах) як стане чекотати. Драг. 334.
Чекуша, ші, ж. Родъ деревяннаго молотка, которымъ бьютъ рыбу, бьющуюся на крючкѣ. МУЕ. I. 41, (Добруджа).
Челенко, ка, с. и челенок, нка, м. Въ пальцѣ: кость, суставъ. Вх. Лем. 482.
Челепати, паю, єш, гл. = Чалапати.
Че́лестник, ка, м. = Челюстники. Радом. у.
Челле́ний, а, е = Черлений. Челлені чоботята. Гол. IV. 513. Ягідки челлені. Гол. IV. 514. Дівчино, дівчино, челлена калино. Гол. III. 404.
