пропадати: не зможу я по степах чвалати. Мет. 444. І тілько що прийшли к воротам і в двір пустилися чвалать. Котл. Ен. III. 60. Москаль знає, куди чвалає, да ще питає. Посл.
Чвале́м, нар. Галопомъ. Біжить кінь чвалем. Каменец. у.
Чва́нитися, нюся, нишся, гл. Чваниться, важничать. Ном. № 14184. Було шляхта знай чваниться. Шевч. 130. Дарес тут дуже насміхався, собою чванивсь, величався. Котл. Ен. II. 15.
Чва́ніння, ня, с. Чванство. Та у його трошки єсть чваніння. Новомоск. у.
Чванли́вий, а, е. Чванный, важный. Еней не милує чванливих. Котл. Ен. Часом по чванливому обличчу біжать сльози дрібні. МВ. II. 154.
Чванли́во, нар. Чванно, важно.
Чва́нство, ва, с. Чванство. Вони мені аж обридли своїм чванством. Левиц. Пов. 129.
Чвань, ні, ж. Чванство. Инчий смокче ту люльку з чвані. Канев. у. На що сяя чвань поросяча? Ном. № 2533.
Чва́нька, ки, м. = Чванько. Ой чия то парубчина, ой чия то чванька? Закрасила мама штани, — він каже: китайка. Чуб. IV. 480.
Чванько́, ка́, м. Чванный. Чванько начваниться, а будько набудеться. Ном.
Чванькови́тий, чванькува́тий, а, е = Чванливий. Панич був теж чваньковитий ляшок. Левиц. I. 495.
Чва́ра, ри, ж. 1) Гроза, буря. Козак не боїться ні хмари, ні чвари. Ном. № 763. Серед літечка зашумить-загуде не дай світа, чвара. Макс. (1849). 61. 2) Смута, ссора, драка, война. Бували й мори, й військові чвари. Макс. (1849), 53. Росказали кобзарі нам про войни і чвари. Шевч. 365. 3) Чвара́, об. Надоѣдливый человѣкъ. Мнж. 194.
Чвара́хнути, ну, неш, гл. Грохнуться, упасть. Чварахнув з коня додолу. Константиногр. у.
Чва́ркати, каю, єш, гл. = Цваркати 2. Вх. Зн. 77.
Чва́рснути, ну, неш, гл. Сказать на непонятномъ языкѣ. Жандарь чварснув до нього щось по німецьки. Федьк. Пов. 70. Чварснув по жидівськи. Вх. Зн. 77.
Чварува́тий, а, е. Наклонный къ ссорамъ, сварливый.
Чва́ти, чва́ю, єш, гл. 1) = Цькувати. Не раз, не два псами чвали. Гол. III. 184. 2) Чва́є один на дру́гого. Ѣдкими словами уязвляютъ другъ друга, ругаютъ. Фр. (Желех.).
Чвертівка, ки, ж. Посуда въ четверть ведра. Кінву-чвертівку в руки вхопи та в льох убіжи, та вісім бочок мини, а з дев'ятої поганого пива наточи. ЗОЮР. I. 203.
Чве́ртка, ки, ж. 1) Мѣра длины: четверть аршина. Чвертку плису купила. Харьк. г. 2) Мѣра сыпучихъ тѣлъ: четверть (см. уменьш.). См. Чвіртка. 3) Мѣра жидкости: четверть штофа. Шевч. 242. 4) Мѣра вѣса: четверть пуда. Оце чвертку соли купив, то за неділю й нема. ЗОЮР. I. 9. 5) Мѣра земли. Найняв він собі.... виорать чвертку. Грин. I. 188. 6) Четвертушка бумаги. 7) Половина задней части мясной туши. 8) = Ґара 1. Харьк. у. Слов. Д. Эварн. Ум. Чве́рточка. Ори, синку, цю долинку, посіємо пшениченьку; з колосочка щоб жмінечка, а з снопочка — щоб чверточка. Чуб. III. 451.
Чвертува́ти, ту́ю, єш, гл. Четвертовать. Він не хоче робити, хоч ти його чвертуй. Борз. у. Най ся ляхи не збиткують, моє тіло не чвертують. Лукаш. 115.
Чверту́ха, хи, ж. = Чвертка 3. На потуху випийте чвертуху. Ном. № 11543.
Чверть, ти, ж. 1) Четверть. Чверть локтя завдожки. Г.-Арт. (О. 1861. III. 106). Шерть-верть, бери чверть — вийшло рокове. Ном. № 217. 2) У чверті руба́ти. Четвертовать. Вони ж його а ні били, ні в чверті рубали, тільки з його молодого живцем серце взяли. Грин. III. 590.
Чверщо́к, шка́, м. = Цвіркун. Вх. Лем. 482.
Чвир, ру, м. 1) Гарь въ трубкѣ. Мил. М. 75. 2) Родъ водки: полугаръ, 3) Отброски при сахарномъ производствѣ. Харьк. г.
Чви́рк, ка, м. Остатокъ послѣ перегонки спирту. Котл. Ен. Слов. 30. Тогді від мене візьмеш чвирк, — тогда я тебѣ ничего не дамъ. Котл. Ен. I. 9.
Чви́ркати, каю, єш, одн. в. чви́ркнути, ну, неш, гл. 1) Плевать, плюнуть. 2) Брызгать, брызнуть. Кров так і чвиркнула вгору. Грин. II. 97.
Чви́ря, рі, ж. Ненастье. До сього часу, спасибі Богові, у городі сухо, бо не було ще чвирі. О. 1862. X. 117.
Чві́ртка, ки, ж. = Чвертка 2. Чуб.
