Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/968

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

23. І з туману, як кажуть, стала виглядать червонолицяя Діана. Шевч. 576.

Червономо́рдий, а, е. Красномордый, краснорожій. Червономордий пан. Левиц. ПЙО. I. 377.

Червононо́гий, а, е. Красноногій. Желех.

Червонопи́кий, а, е = Червономордий. Червонопикий ксьондз. К. ЦН. 306.

Червонороже́вий, а, е. Алый. Цвіт королевий схилив свою головоньку червонорожеву. Шевч. 355.

Червонува́тий, а, е = Червонявий. Червонуватий світ. Левиц. I. 120.

Червоню́к, ка́, м. Родъ краснаго съѣдобнаго гриба. Вх. Зн. 79.

Червоню́х, ха, м. Снигирь. Вх. Пч. II. 11. См. Снігур.

Червоня́вий, червоня́стий, а, е. Красноватый. Одлиск червонястий майнув по білих стінах. Левиц. I. 26.

Червото́ка, ки, ж. 1) Насѣк. Anobium. Вх. Пч. I. 5. 2) Изъѣденный червями. Сироїжки такі тобі червотоки. Кролев. у.

Червото́кий, а, е. Червоточный. Червотока горошина. Дещо.

Червото́чина, ни, ж. 1) Червоточина. На дерево зрублене нападе червоточина. Чуб. I. 10. 2) = Червотока 2. До Івана (VI. 24) з дерева пада усяке яблуко, а після Івана тілько червоточина. Мнж. 157.

Червце́вий, а, е. 1) Іюньскій. 2) Кошенильный.

Червча́тий, а, е. 1) Окрашенный въ черве́ць. 2) Сдѣланный изъ шелка черве́ць или съ примѣсью его. Плахта на ній кортацька, червчата. Кв.

Червча́тка, ки, ж. Пла́хта-червча́тка. Плахта вытканная изъ шелка черве́ць или съ примѣсью его. Ум. Червча́точка. Ой плахотка-червчаточка, — дивуйтеся, дівчаточка. Шевч. 375.

Че́рвчик, ка, м. = Червець 2, 5. Ой уродив червчик зернистий. МУЕ. I. 161.

Червчи́стий, а, е. Употребляется какъ эпитетъ червцю. Да пішов дощик краплистий, да вродив червчик червчистий. Нп.

Черв'я́к, ка, м. = Червак. Ном. № 4906. Утрапилось черв'яку на віку. Посл. Ум. Черв'ячо́к. Ном. № 13352.

Черв'ячо́к, чка́, м. 1) Ум. отъ черв'як. 2) Родъ мережки. (Залюбовск.). Родъ узора при сшиваніи плахти. Черниг. у. 3) мн. Родъ кушанья изъ гречневой каши, протертой на решето, съ макомъ. Маркев. 164.

Че́рга́, ги, ж. Очередь, чередъ. ЗОЮР. II. 27. Приходить черга і до дякьків. Рудч. Ск. II. 29. Ми тебе поїли, зодягали і до розуму довели, — служи за нашу чергу. Кв. Че́рго́ю. По очереди. Під че́ргу прийти́ся. Попасть въ очередь. Константиногр. у. Засто́ювати че́ргу. Ожидать очереди. Левиц. I.

Черги́нькати, каю, єш, гл. Скрипѣть съ визгомъ (ножемъ о тарелку, желѣзомъ, черепкомъ и пр.). На стовпі бляшане півпівника: куди вітер, туди й він обертався та чергинькав. Св. Л. 77.

Чергове́ць, вця́, м. Очередной козакъ, назначенный на стражу и пр. Одна малеча в куренях зосталась, і черговців, що про посли стояли, насилу вдержав я на чаті в замку. К. Бай. 36.

Чергови́й, а́, е́. Очередной. Черк. у. Біжи, поскуплюй чергове козацтво. К. Бай. 25.

Черготі́ти, гочу́, ти́ш, гл. = Чергинькати. Чув, як він підпилює дуба в лісі, бо пилка черготіла дуже. Лохв. у. У млині камінь часто черготить. Лохв. у.

Чергува́тися, гу́юся, єшся, гл. 1) Чередоваться. 2) Уговариваться относительно очереди, — когда чья. Пришли коло того льоху та й чергуються, єден до другого каже: „Лізь ти.“ Чуб. II. 634. Стали чергуватись, кому б піти. Св. Л. 231.

Черда́к, ка́, м. 1) = Чардак. АД. II. 218. На чердак виступає. АД. I. 182. 2) Носъ большой лодки, дуба. Мнж. 179.

Черда́ш, ша́, м. = Чередник. Вх. Зн. 80.

Черева́нь, ня́, м. 1) Человѣкъ съ большимъ животомъ. Незабаром прийшов якийся пан-черевань, і стали вони удвох із панію радитись. МВ. II. 38. 2) = Черева́нька. Вх. Пч. II. 20.

Черева́нька, ки, ж. Рыба Cyprinus amarus. Вх. Лем. 482. См. Ревуга.

Черева́тий, а, е. 1) Съ большимъ животомъ, брюхатый. Чужи діти череваті й головаті і багацько їдять, а вже мої, як паненята. Ном. № 9240. 2) ж. р. Беременная. Чим баба, виновата, що дівка черевата. Ном. № 4061.

Черева́тіти, тію, єш, гл. 1) Пріобрѣтать большой животъ, дѣлаться брюхатымъ. 2) Беременѣть, брюхатѣть.

Череве́ць, вцю́, м. Раст. Stellaria media. Шух. I. 22.

Череви́к, ка, м. Башмакъ. Чуб. VII.