Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/973

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

179. 3) = Фатка = Хватка. Вх. Пч. II. 23. Подобный-же, но нѣсколько отлично устроенный рыболовный снарядъ. Вх. Пч. II. 24.

Черпако́вий, а, е. Относящійся къ черпаку. Черпако́ва хва́тка. См. Хватка. Браун. 14, 15.

Черпа́ти, па́ю, єш, гл. Черпать.

Черпі́та, ти, ж. Хохлатый жаворонокъ, Alauda cristata. См. Черпітиха и чорпіта.

Черпі́тиха, хи, ж. = Черпіта. Вх. Зн. 80.

Черса́к, ка́, м. 1) Раст. а) Dipsacus laciniatus. Шух. I. 21. б) мн. Amygdalus nanna L. ЗЮЗО. I. 111. 2) Горшокъ. Шух. I. 101.

Черса́ти, са́ю, єш, сов. в. че́рснути, ну, неш, гл. 1) = Чухати, чухну́ти. Вх. Зн. 80. 2) Тереть, тернуть, провести чѣмъ-либо по чемъ. Вх. Зн. 80. 3) Бѣжать, побѣжать (См. Чухрати). Вх. Зн. 80.

Черства́к, ка́, м. Родъ гриба, повидимому Boletus edulis. Вх. Уг. 275.

Черстви́й, а́, е́. Черствый. Хліб такий черствий, шо й не вгризеш. Харьк.

Че́рствіти, вію, єш, гл. Черствѣть. Хліб черствіє. Дещо.

Чертежник, ка, м. = Чертіж. Вх. Зн. 80, 88.

Чертец(ь), тця, м. = Чертіж. Вх. Зн. 80.

Черти́на, ни, ж. = Очеретина. Ум. Черти́нка. Мил. 92.

Черти́ти, чу́, ти́ш, гл. = Черкати 4. Не черти, бо воза поламаєш. Ном. № 3501.

Черти́ця, ці, ж. Дерево съ ободранной вокругъ корой. Вх. Зн. 80.

Че́ртіж, жа, м. Зоол. Myoxus nitela. Желех. Вх. Зн. 80.

Черть! меж., выражающее ударъ, хвать. Черть в писок! Вх. Зн. 80.

Черу́н, на, м. = Чертіж. Вх. Зн. 80.

Черцьо́вий, а, е. 1) Іюньскій. 2) Кошенильный. 3) = Червчатий. Черцьовий поясочок. Чуб. V. 544.

Черч, чі, ж. Кошениль. Гол. Од. 41. См. Червець, черець.

Черча́ти, чу, чиш, гл. 1) = Бряжчати. Ванц ( = ланц) черчит. Вх. Лем. 482. Черчит пінязми. Вх. Лем. 482. 2) Журчать. Вода черчит. Вх. Лем. 482.

Черча́тий, а, е = Червчатий. Черчатая плахта. Гол. I. 53. Черчатий пояс. Гол. Од. 66.

Черча́тка, ки, ж. = Червчатка. Ум. Черча́точка.

Че́рчеть, ти, ж. = Черч. Шух. I. 152.

Че́рчик, ка, м. 1) Ум. отъ чернець = Ченчик. Ой ти, сестро, здорова будь, а я іду в божу путь черчиків шукати, гріхів сповідати. Чуб. V. 921. 2) Ум. отъ черець 3) = Червець 5. Ой спала під черчиком зелененьким. Чуб. III. 203. 4) Рыба Phoxinus rivularis. Вх. Пч. II. 20. 5) = Червець 4. Маркев. 141.

Черчу́к, ка́, м. = Черчик 1. Черчук має черевички і сам черчик невеличкий. Черчук має реверенду. Гол. III. 349.

Черчиковий, а, е. Красный. Ногавиці на ньому черчикові, як той жар. Федьк. Пов. 79.

Черчи́стий, а, е. 1) = Червчистий. Уродив черчик черчистий. Мет. 233.

Черянка, ки, ж. Въ выраж.: на черянку. По очереди. Вх. Лем. 482.

Черятися, ряюся, єшся, гл. Мѣняться. Вх. Лем. 482.

Чеса́льний, а, е. Служащій для чесанія. Чеса́льна щітка. Щетка для очистки пеньки. НВолын. у.

Чеса́нний, а, е. О полотнѣ: самое лучшее и тонкое. Шух. I. 147, 259.

Чеса́ння, ня, с. Чесаніе. Ум. Чеса́ннячко. Чи жаль тобі гуляннячка, субітнього чесаннячка. Нп.

Чеса́ти, шу́, шеш, гл. 1) Чесать. Чеше косу. Шевч. 19. Чеше, як мачуха. Ном. № 9382. 2) Итти, бѣжать. Куди, дівчата, чешете? Мир. Пов. I. 144. Чоботи в руках несеш, а до мене босий чешеш. Чуб. V. 1125. 3) Бить, рубить. Явтух Рябка все знай по жижках чеше. Г.-Арт. (О. 1861. III. 82). Меч-самобієць чесав уже його військо. Грин. I. 187.

Чеса́тися, шу́ся, шешся, гл. Чесаться. Марусю, дусю, мийся, чешися. Ном. № 11261. Чешися кінь з конем, віл з волом, а свиня об тин, як нема з ким. Ном. № 1029.

Че́сний, а, е. 1) Честный. Чесний не одурить. 2) Почтенный, уважаемый. Між людьми чесними зубів не продавай. Ном. № 12647. Яка в мене борода чесна і велика. Закр. Вона чесного роду. Стор. М. Пр. 52. Млин — чесна храмина. Ном. № 10299 3) Че́сний хрест. Праздникъ воздвиженія креста (14 сентября). О. 1861. V. 73. Поїхав ото я саме під Чесного Хреста у ліс дрова рубати. Грин. I. 4.

Че́сність, ности, ж. Честность. Багатство лихо возьме, а чесність із нами. Грин. III. 284.

Че́сно, нар. 1) Честно. Чесно рахує, —