ких гріхах чувається, то сповідайтесь ви наперед Богу. АД. I. 182.
Чу́га, ги, ж. 1) Верхняя одежда у лемковъ: родъ суконной шинели, украшенной шнурками, съ пелериной, рукава зашиты и употребляются вмѣсто сумокъ, такъ какъ чуга носится только въ накидку. Гол. Од. 75, 76. 2) Верхняя одежда у галицкихъ верховинцевъ — родъ свитки безъ рукавовъ и воротника изъ косматаго сверху сукна. Гол. Од. 82.
Чугаїна, ни, ж. = Чугай. О. 1861. XI. Св. 26.
Чуга́й, гая́, м. Верхняя одежда, родъ свитки. О. 1861. XI. Св. 26. На чугаї в убогого стільки лат, як у місті хат. Ном. № 11144. Возьми Олянку під жупан! — Я жупана не маю, — під чугай сховаю. Чуб. III. 209.
Чуга́ня, ні, ж. = Чуга. Гол. Од. 76, 82.
Чугар, ра, м. Тараканъ. Вх. Уг. 276.
Чуд, да, м. 1) = Чудо. Чуб. I. 162. 2) Въ одномъ изъ варіантовь думы „Про Олексія Поповича“ употреблено ошибочно вм. чардак, палуба. Олексій Попович на чуд вихожає. АД. I. 181.
Чуда́к, ка, м. Чудакъ. См. Чудар. Чудак покійник, що рибу крав. Ном. № 12768.
Чу́дан, на, м. Знахарь. Встрѣчено только въ пѣснѣ: Пішла баба до чудана, одчудив він — очуняла. Чуб. V. 1164.
Чуда́р, ра, м. Чудакъ, странный человѣкъ. Вх. Лем. 483. См. Чудак.
Чуда́рний, а, е. Странный, удивительный. Вх. Лем. 483.
Чудасі́я, сі́ї, ж. Диковина, странная вещь. Ном. № 7129. Котл. Ен. II. 33. Мкр. Н. 34. Ой ти, брате Мусію, чи бачив ти чудасію.... що багатий мужик комарами орав. Чуб. V. 1178.
Чуда́чка, ки, ж. Чудачка. Чудачка! як умерла, то й ногами не дриґає. Ном. № 8308.
Чуде́нний, а, е = Чудернастий. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Чудерна́стий, чудерна́цький, чудерняцький, а, е. Странный. Зараз виміняв його в пана за якусь чудерняцьку собаку. Левиц. I. 159.
Чуде́рний, а, е = Чударний = Чудернастий. Вх. Лем. 483.
Чуде́рство, ва, с. 1) Чудовище. Єсть, кажуть, на морі морське чудерство з трьома губами і на кожну губу дванадцять кораблів бере. Мнж. 35. Привели царівну морському чудерству на прожереніє. Мнж. 35. 2) Диво, удивленіе. Змій і проситься: „Не бий мене до 'статку, а вези у своє царство на чудерство“.... Привозе він його у своє царство, — всі на його чудують. Мнж. 34.
Чуде́сний, а, е. Чудесный. Се килим самольот чудесний. Котл. Ен.
Чуди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. = Чудуватися. Перевертням морським чудились. Котл. Ен.
Чудни́й, а́, е́. Странный, смѣшной. Семен Палій той був на все село чудний та дивний. МВ. II. 21. Чудний як бублик: кругом об'їси, а в середині нема нічого. Ном. № 7828. Ой приснився королевичу чудний-дивний сон. Чуб. V. 771. Ум. Чудне́нький.
Чу́дно, нар. Удивительно, странно, смѣшно. Здавалося мені чудно, що зорі і сонце бувають однакові. Ком. I. 48. Чудно якось діється між нами. Шевч. Засмійсь, аби чудно. Ном. № 12671. Ум. Чудне́нько.
Чудно́та, ти, ж. Диво. Не єст великой чудноти. Не велико диво. Вх. Уг. 276.
Чудоро́дія, дії, ж. = Чудасія. Константиногр. у.
Чудоро́дний, а, е = Чудернастий. Чудородна людина. Константиногр. у.
Чудня́й, няя́, м. Чудакъ. Черниг. г.
Чу́до, да, с. Чудо, диво. Хто в світі не бував, той чуда й дива не видав. Ном. № 386. І чудами її (Божої Матери) знов Лавра збагатилась. К. МБ. II. 124. Се було на все село чудо, як він залицявся до моєї матусі. Г. Барв. 422. Миха́йлове чу́до. Чудо арх. Михаила (6 сентября). ХС. I. 78.
Чудо́вий, а, е. Чудный. Чудове лице. Левиц. I. 77.
Чудо́висько, ка, с. Уродъ, чудовище. Аж то моє чудовисько вищерило зуби. Грин. III. 679.
Чудо́вний, а, е. 1) Чудотворный. Чудовна икона. Черк. у., Лебед. у. Заступить нас чудовна Божа мати (икона). К. МБ. II. 124. Чудовний образ Пресвятої. Шевч. 366. 2) Чудный. Вхопила його за серце тая чудовная краса. К. (ЗОЮР. II. 203).
Чудо́вно, нар. Чудесно. О, Мати Божа, що на Ченстоховій своїм вінцем небесним засвітила! Зроби чудовно, щоб ворожа сила ту вовчу яму трупом загатила. К. ЦН. 208.
