Вала́шний, а, е. Оскопленный, выхолощенный. О. 1862. V. Кух. 39.
Валашо́к, шка́, м. 1) Ум. от ва́лах. 2) Ствол дерева, чистый от ветвей. Гарна лоза була колись: такі славні та високі валашки та праві. — Що ж то воно значить: валашки? — Оці (указывая ствол вишни) без гілля, самі оці. Залюбовск.
Вале́жний, а, е. Имеющий значение, важность, солидный. Це штука валежна. Переясл. у.
Ва́лець, льця, м. Вальс. Танцюють польку або вальця. Ком. I. 27.
Валєнки, мн. Суконные красные штаны. Вх. Зн. 83.
Ва́ливо, ва, с. Корыто. Желех.
Валивочко, ка, с. Раст. Trollius europaeus. Вх. Пч. II. 36.
Вали́ло, ла, с. Род валяльни (при водяной мельнице) без пестов, где действует одна вода. Шух. I. 113.
Вали́на, ни, ж. Нитка ва́лу 2. Як сито замучи́ться, то не треба його оббивать, бо до його прип'яті лихорадки валом: бува валину переб'єш, то й одпустиш їх. Мнж. 154.
Вали́ти, лю́, лиш, гл. 1) Валить, сваливать. Своє на ніжки ставить, а чуже з ніг валить. Ном. № 9639. 2) Итти вперед; двигаться массою. Сліпому нема гори: куди попав, туди й вали. Ном. № 4660. Так валкою і валить. 3) — вал. Прясть вал 2. Нумо вал валити. Маркев. 142.
Вали́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Разваливаться, разрушаться. Церкви схизматиків валються, попи голодні. Стор. М. Пр. 92. 2) Падать, валиться. Вийду за ворота, від вітру валюся. Мет. 20.
Ва́лів, лова́, м. = Валиво. Натягни води до валова. Вх. Зн. 5. Ацю до валова̀. Фр. Пр. 135.
Валі́й, лія́, м. Сукновал. ЗЮЗО. I. 286.
Ва́лка, ки, ж. Обоз. Прийшов же син Гавриленко а до чумаків до валки. Рудч. Чп. 32. Кононенків чесний поїзд валкою несеться. Мкр. Н. 22. Ум. Ва́лочка.
Валки́й, а́, е́. О гончарной глине: тощая глина, требующая примеси более жирной глины. Вас. 177.
Валкува́ти, ку́ю, єш, гл. Скатывать в вал (сено).
Ва́лоб, ба, м. Род толстой доски. Шух. I. 188.
Валови́й, а́, е́. 1) Сделанный из ва́лу 2. Волоки шовкові удвоє жіноцькі щирі валові. АД. I. 168. 2) Относящийся к валу.
Валови́на, ни, ж. 1) = Вал 2. МУЕ. III. 19. 2) Ткань из ва́лу 2. Могилев. у. Желех. 3) Пеньковые очески. Гол. Од. 40.
Валови́тий, а, е = Вайлуватий. Вх. Зн. 5.
Валов'я́ний, а, е. Сделанный из валу 2. Желех. Валов'яний клубок. Драг. 44.
Вало́к, лка́, м. 1) Ум. от вал. 2) Часть граблей, на которой укреплены зубья. Шух. I. 166. 3) Брус бороны, в который вставлены зубья. Чуб. VII. 401. 4) Часть ткацкого снаряда шнурів. МУЕ. III. 21. 5) Часть друлівника. Шух. I. 277. 6) Часть мотови́ла. Шух. I. 150. 7) = Вал 4. Ополудні гребли сіно і в валочки клали щільно. Мет. 315. Ум. Вало́чок. 8) = Кача́лка 1. Тісто розкачують валком. МУЕ. I. 103.
Ва́лочка, ки, ж. Ум. от ва́лка.
Вало́чок, чка, м. Ум. от вало́к.
Валува́ння, ня, с. Лай многих собак. Собаки де-где не спали. Як проходили хлопці темними вулицями, — позаду їх піднімалося неприязне валування. Мир. ХРВ. 240.
Валува́ти, лу́ю, єш, гл. 1) Сильно лаять. Десь вовк у селі, бо так собаки валують. Черк. у. Чи чули ви, як сю ніч валували собаки? КС. 1883. XII. 700. 2) О баранах: совокупляться с овцами. Барани валують вівці, від чого ті стають кітні. Шух. I. 210.
Валу́чня, ні и валуша, ші, ж. = Валюша. Чуб. VII. 34.
Валю́га, ги, ж. = Корито. Вх. Зн. 28.
Валю́ка, ки, об. Ленивец, лежебок. Харьк. у. О. 1862. IX. 66.
Валю́х, ха, м. Пирог из картофеля и пшена. Ковел.
Ва́люш, ша, м. Вальдшнеп. Іде під осінь бити зайця й валюша стрілець. Щог. Сл. 67.
Валю́ша, ші, ж. Сукновальня. Стор. II. 116.
Ва́люшень, шня, м. = Валюш. Мнж. 177.
Валю́шний, а, е. Сукновальный.
Валю́шник, ка, м. = Валюша. НВолын. у.
Валю́шня, ні, ж. = Валюша. Уман. IV. 94.
