Ви́бродити, джу, диш, гл. Исходить, бродя. Все море вибродив. ЗОЮР. II. 69.
Ви́бростити, рощу, стиш, гл. Дать отросток. Вх. Лем. 397.
Ви́брудок, дка, м. 1) Грязный осадок. Желех. 2) Очень ранний выкидыш, embryo.
Вибря́зкувати, кую, єш, гл. Бряцать. Желех.
Вибува́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́бути, буду, деш, гл. Пробывать, пробыть, прожить определенное время. В його ніхто не вибуде. Не то добрий, що в доброго год вибуде, але то добрий, що в злого. Ном. № 10361.
Вибудо́вувати, вую, єш, сов. в. ви́будувати, дую, єш, гл. Выстраивать, выстроить (здание). Світлицю навпроти старої хати я собі вибудував. О. 1861. IV. 153.
Вибудо́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. ви́будуватися, дуюся, єшся, гл. Выстраиваться, выстроиться (о здании). За одну ніч вибудувався такий дім. Грин. II. 247.
Ви́бузувати, зую, єш, гл. Выкопать. Але ми й яму вибузували! Як полетить хто, то й шию зверне.
Ви́буркнути, ну, неш, гл. Пробормотать.
Ви́буркувати, кую, єш, гл. Вымостить камнем.
Ви́буртати, таю, єш, гл. = Вибуртувати. Вх. Уг. 230.
Ви́буртувати, тую, єш, гл. Вырыть. Собака гребеться, гребеться… Там таку яму вибуртував! Пирят. у.
Ви́бурхати, хаю, єш, гл. Выплеснуть, с шумом выбросить.
Ви́бути. См. Вибувати.
Ви́бутиляти, ляю, єш, гл. Дать толстый трубчатый стебель (о луке). Цибуля вибутиляла. Мнж. 177.
Ви́бух, ху, м. Взрыв; извержение. За вибухом сліпого фанатизму я чую спів. К. Бай. 157.
Вибуха́ти, ха́ю, єш, сов. в. ви́бухнути, ну, неш, гл. 1) Неожиданно прорываться, прорваться, вспыхивать, вспыхнуть. Дим з комина вибухає. Вибухла війна. Гн. II. 245. 2) Взрываться, взорваться. 3) Только сов. в. Выпалить, выстрелить. Вибухнуло в рушниці.
Ви́бухатися, хаюся, єшся, гл. Сильно вырасти. Дивись, яка вибухалась: уже й батька переросла. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Ви́буяти, буяю, єш, гл. О растениях: вырасти, развиться слишком роскошно. Жито вибуяло. Ананьевск. у. Переносно о человеке: Вибуяв як верба. Фр. Пр. 157.
Ви́вага, ги, ж. Взвешивание.
Ви́вагом, нар. 1) — підійма́ти. Поднимать при помощи положенного под тяжесть рычага. Черк. у. 2) — говори́ти. Медленно, протяжно выговаривать. Шух. I. 28.
Ви́вадити, джу, диш, гл. Выпрячь. Мусив коні вивадити. Вх. Лем. 397.
Виважа́ти, жаю, єш, гл. = Виважувати. Довго пані виважала, поки зважилась. МВ. II. 34.
Ви́важити. См. Виважувати.
Вива́жувати, жую, єш, сов. в. ви́важити, жу, жиш, гл. 1) Взвешивать, взвесить, вывешивать, вывесить; рассчитывать, рассчитать. Виважують, щоб і біг ласкав, і батіг ляскав. Ном. № 1276. Твори ж мою вже виважену волю. К. ЦН. 257. 2) Выверять, выверить (весы). 3) Поднимать, поднять при помощи подложенного под тяжесть рычага. Виважив пенька. Черк. у. — две́рі. Выставлять, выставить дверь, подняв ее с петель рычагом. А як наважу, двері виважу. Гол. I. 147. — якір. Поднимать, поднять якорь. Мнж. 180. 4) Размахиваться, размахнуться. Як виважить руку, як ударе його з усього маху по пиці. Мир. ХРВ. 53. 5) Раздумывать так и этак, взвешивать, взвесить в мыслях.
Ви́ваксувати, сую, єш, гл. Вычистить ваксой. Він виваксував чоботи. Св. Л. 169.
Ви́валашати, шаю, єш, гл. Оскопить.
Ви́валити, ся. См. Вивалювати, ся.
Вива́лювати, люю, єш, сов. в. ви́валити, лю, лиш, гл. 1) Вываливать, вывалить, выкидывать, выкидать из чего-либо. 2) Выбивать, выбить. Вивалив двері. См. Виваляти. 3) Вываливать, вывалить, высовывать, высунуть. Язик вивалив мов та собака. Маркев. 59. — о́чі. Вытаращить, выкатить глаза. Вивалив очі як баран. Ном. № 6599.
Вива́люватися, лююся, єшся, сов. в. ви́валитися, люся, лишся, гл. 1) Вываливаться, вывалиться. Не міг би ти так ізробить, щоб оця стіна вивалилась,
