то ми б укупі жили. Рудч. Ск. II. 88. 2) Высовываться, высунуться. Язик вивалився з рота.
Ви́валяти, ляю, єш, гл. 1) Повалить все или многое. Сунулись тії тури в пущу, — так і виваляли дерево. ЗОЮР. II. 204. 2) Вывалять, обвалять во что, испачкать каким-либо сыпучим веществом. Упустив хліб, виваляв у пісок, — як же його тепер їсти?
Виваля́ти, ля́ю, єш, гл. = Вивалювати. Пусти, суко, враз до хати, щоб двері не виваляти. Лукаш. 114.
Ви́вапити. См. Виваплювати.
Вива́плювати, люю, єш, сов. в. ви́вапити, плю, пиш, гл. Белить, выбелить известью.
Ви́варити, ся. См. Вива́рювати, ся.
Вива́рювати, рюю, єш, сов. в. ви́варити, рю, риш, гл. Вываривать, выварить. Ви́варив з ньо́го во́ду. Измучил его, истомил. Ном. № 2727.
Вива́рюватися, рююся, єшся, сов. в. ви́варитися, рюся, ришся, гл. Вывариваться, вывариться. Аф. 324.
Ви́везти, ся. См. Вивозити, ся.
Ви́вернениця, ці, ж. Валежник, ветролом. Вх. Зн. 6. См. Вивертень.
Ви́верні, нів, м. = Іверень. В городі дуба рубають, за город виверні летять. (Загадка.)
Ви́вернути, ся. См. Вивертати, ся.
Виверта́ти, та́ю, єш, сов. в. ви́вернути, ну, неш, гл. 1) Выворачивать, выворотить (на другую сторону). Покіль кожух не вивернеш, він все здається чорним. Ном. № 11148. 2) Опрокидывать, опрокинуть, переворачивать, переворотить; выворачивать, выворотить. З відер воду вивертає. Лукаш. 74. Щоб тебе буря вивернула. Ном. № 3668. Вивернем горщик з борщем. Ном. № 14168. Аж коріння вивертає. Рудч. Ск. I. 66. Він вивернув дуба. Мнж. 37. Усіх батькі́в з того́ сві́ту виверта́є. Сильно ругается по отцу. О. 1861. III. 95. 3) Вываливать, вывалить. Раненько взяли знов хліб святий, півня з куркою і страшенну щуку. Пішли до попа. Щуку на ослінець так і вивернули; положили хліб на столі. Г. Барв. 184—185.
Виверта́тися, та́юся, єшся, сов. в. ви́вернутися, нуся, нешся, гл. 1) Выворачиваться, вывернуться. 2) Выворачиваться, выворотиться, опрокидываться, опрокинуться, переворачиваться, перевернуться. Вивернувся з човна. Сим. 220. Через голови вивертались. Левиц. I. 358. Вивернувся догоричерева на ліжку. 3) Изворачиваться, извернуться. Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся. Ном. № 4197. 4) Разваливаться, развалиться. Вивернувся як кабан, вередує. Мир. Пов. II. 78. Їхав напижившись, а то ще як здибався з ким, то вивернеться на бричці і гука: «торкай!» Св. Л. 169. 5) Преимущ. в сов. в. Растянуться, упасть мертвым, без чувств. Як плигне йому під ноги кішка, — він схопив рукавицю та й ударив її наоддаль, — та́ так і вивернулась. Грин. I. 66. Ото кожна до корита, та ухватить та й вивернеться. І так усі чисто попеклись. Рудч. Ск. II. 59.
Виверта́чка, ки, ж. Инструмент для выворачивания сапог.
Ви́вертень, тня, м. 1) Половина толстого ствола, распиленного надвое. Сумск. у. 2) Ветролом, валежник. Желех. 3) Род детской игры с бросанием палок. Ив. 21.
Ви́верти, рну, неш, гл. Выбросить. Цици такі, же аж си виверла на плечі. МУЕ. III. 34.
Ви́вертіти, ся. См. Вивірчувати, ся.
Ви́вертом, нар. Ломанно. Отой якось кумедно вивертом говоре.
Ви́вершити. См. Вивершувати.
Виве́ршувати, шую, єш, сов. в. вивершити, шу, шиш, гл. 1) Делать, сделать верх. Вивершити стіг. 2) Насыпа́ть, насы́пать выше краев. 3) Завершать, завершить, исполнить.
Ви́вести, ся. См. Виводити, ся.
Вивива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́винути, ну, неш, гл. 1) Вынимать, вынуть что-либо, развернув то, во что предмет был завернут. З платка вивинув. Ном. № 10817. Вивини рубочок з паперу, з біленького шовку. Грин. III. 522. 2) Сов. в. Вывихнуть. Хто кого мине, най ногу вивине. Ном. № 11568.
Вивіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́віяти, вію, єш, гл. 1) Вывевать, вывеять. Аф. 324. 2) Провевать, провеять. Желех. (Пшеницю) помолотити, вивіяти. Гн. II. 165.
Ви́від, воду, м. 1) Вывод. 2) Вывод, выводка, рождение (о птицах); выводок; род. Він кидає на землю свої
