Ви́лупок, пка, м. Дитя. (Бранное слово). Се ж твої вилупки.
Ви́лух, ха, м. = Валах.
Вилуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. ви́лучити, чу, чиш, гл. 1) Выделять, выделить, отделить. 2) Исключать, исключить; отлучать, отлучить. 3) Отделять и брать, взять своих животных из стада, когда оно возвращается вечером домой. Пора вівці вилучати. Свидницький. Л. 53.
Вилуча́тися, ча́юся, єшся, гл. Держаться криво, иметь искривленный спинной хребет. Чуб. IV. 1.
Ви́лучити. См. Вилучати.
Вилу́чуватися, чуюся, єшся, гл. Изгибаться дугой.
Ви́лушок, шка, м. Орех, выпавший из шелухи.
Ви́лущити, ся. См. Вилущувати, ся.
Вилу́щувати, щую, єш, сов. в. ви́лущити, щу, щиш, гл. 1) Вышелушивать, вишелушить. 2) Истреблять, истребить. Вони вилущать усе твоє військо. Стор. I. 81.
Вилу́щуватися, щуюся, єшся, сов. в. ви́лущитися, щуся, щишся, гл. Вышелушиваться, вышелушиться. Глянь, як гарно оріхи вилущуються. Харьк.
Ви́людніти. См. Вилюднювати.
Вилю́днювати, нюю, єш, сов. в. ви́людніти, нію, єш, гл. 1) Мужать, возмужать, развиться. Був він тоді таке мале та худе, а тепер, дивись, вилюдніло. У неї всі діти змалку так нездужали, а дивись, всі вилюднювали, ні одно не вмерло і здоровісінькі тепер. Лебед. у. 2) Стать на людей похожим; стать приличным, порядочным и т. п. Був собі чоловік ні те, ні се, а потерся між людьми, то й вилюднів.
Вилю́жка, ки, ж. 1) Волнистая линия, — напр. в орнаменте писанок. КС. 1891. VI. 370. 2) Искривление. Тут скрізь гони однакові, тільки в однім місці вилюжка. Кременч. у.
Виля́, нар. = Біля. Вх. Лем. 398.
Виляга́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́лягти, жу, жеш, гл. Вылегать, вылечь.
Ви́лягтися, жуся, жешся, гл. Разлечься. Виляглись на долинці у холодку, то вже так нам гарно було, що й не сказати. Харьк.
Ви́ляпати, паю, єш, гл. Забрызгать грязью.
Ви́ляски, ків, м. мн. Эхо, отголоски. Аж ідуть виляски од бою босих ніг по твердій землі. Мир. ХРВ. 128.
Виля́скувати, кую, єш, гл. Сильно хлопать, щелкать, шлепать. Виляскуючи малахаєм. Мир. ХРВ. 39. Карасі, язі, щуки, окуні виляскують по воді. О. 1862. VIII. 16.
Виля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Вилять. Виляє уже, як той пес. Ном. № 3181. 2) Уклоняться от работы. Виляти молотникові не можна… трах-трах, трах-трах, — не оставайсь! Г. Барв. 305. Поли, поли, та, Марушко, поли, не виляй. Грин. III. 197.
Виль! меж. для выражения виляния. Сюди виль, туди виль — аж за п'ять миль. Ном. № 11417.
Вильни́й, а́, е́. Извилистый. Вильна річка. Екатериносл. г. Попрямуйтеся ви, вильні дороженьки, поправуйтеся ви лихі вороженьки. Балт. у.
Вильо́ти, тів, м. мн. Откидные рукава. Чи не се той Микита, що з вильотами свита? Мет. 468.
Вильце́, ця́, с. Обрядовое деревцо украинской свадьбы: ветвь сосны (зимою) или другого дерева (летом) втыкается в хлеб или свадебный корова́й, а каждая веточка украшается цветами, колосьями, калиновыми ягодами с хмелем, цветными (золотыми, серебряными и пр.) нитками, ленточками и бумажками; к ветвям прилеплены также небольшие зажженные восковые свечи. Делать вильце́ называется ви́ти вильце́. Оно стоит на столе в течение всей свадьбы. Чуб. IV. 99. МУЕ. III. 86. Иногда употребляется мн. ч.: ви́льця. Маркев. 104. Ум. Ви́лечко. Мил. 140.
Вильця́та, ця́т, с. мн. См. Отримач. Шух. I. 249.
Вимага́ння, ня, с. Требование.
Вимага́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́могти, можу, жеш, гл. Требовать, потребовать. Вона вимагатиме добрих коней, панського погонича. Левиц. I. 318.
Ви́маглювати, люю, єш, гл. Выкатать. Ой виперу, вимаглюю козацьку сорочку. Чуб.
Ви́магом, нар. Насильно, путем требований.
Ви́мазати, ся. См. Вимазувати, ся.
Вима́зувати, зую, єш, сов. в. ви́мазати, жу, жеш, гл. 1) Вымазывать, вымазать, побелить. Вимазати хату. 2) = Вима́щувати, ви́мастити. Чоботи… ви-
