маже гарненько дьогтем. Рудч. Ск. I. 213. 3) Выпачкивать, выпачкать.
Вима́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. ви́мазатися, жуся, жешся, гл. 1) = Вимащуватися, вимаститися. 2) Выпачкиваться, выпачкаться.
Ви́майструвати, рую, єш, гл. Смастерить.
Вимальо́вувати, вую, єш, сов. в. ви́малювати, люю, єш, гл. 1) Рисовать, нарисовать, написать красками; раскрасить. Коли б мені тії малярі, вималювала б милого собі. Мет. 52. Трумло збудувати, ще й вималювати. Грин. III. 364. 2) Вырисовывать, вырисовать, выписывать, выписать красками. 3) Разукрашивать, разукрасить. Я вишию, вималюю милому рукавця. Мет. 20.
Ви́манити. См. Виманювати.
Ви́маніжити, жу, жиш, гл. 1) Отколотить, побить. Виманіжив добре, та й пустив. Мнж. 104. 2) Измучить работой. Виманіжив коней, аж мокрі.
Ви́мантачити, чу, чиш, гл. 1) Выострить манта́чкою (см.) 2) Выманить что, выпросить. Мнж. 177. Не придумає, щоб його тут утворити таке, щоб у чумака гроші вкрасти, або як вимантачить, то вимантачить. Рудч. Ск. II. 169.
Вима́нювати, нюю, єш, сов. в. ви́манити, ню, ниш, гл. Выманивать, выманить. В старці пугою не вгнати, а з старців калачем не виманиш. Ном. № 4650. Такий убогий, що кошенят з запічка нічим виманити. Ном. № 13491.
Ви́мастити. См. Вимащувати.
Ви́махати. См. Вимахувати.
Вима́хувати, ую, єш, сов. в. ви́махати, хаю, єш, гл. 1) Размахивать, размахнуться. Буком вимахує. Молодая Бондарівна ще жартів не знала, вимахала білу руку, да по пиці втяла. Нп. 2) Намахиваться, намахаться. Добре ж вони, добре вимахали крила. К. Досв. 107.
Ви́мацати, цаю, єш, гл. Выщупать, прощупать.
Ви́мачкатися, каюся, єшся и ви́мачкуватися, куюся, єшся, гл. Выкарабкаться. Перекинулися з возами у яр, та й мачкуються там; та поки вимачкувалися, я далеко від'їхав. Волч. у. Лобод.
Вима́щувати, щую, єш, сов. в. ви́мастити, щу, стиш, гл. Вымазывать, вымазать, смазывать, смазать.
Вима́щуватися, щуюся, єшся, сов. в. ви́маститися, щуся, стишся, гл. Вымазываться, вымазаться, смазываться, смазаться.
Ви́мережити. См. Вимережувати.
Вимере́жувати, жую, єш, сов. в. ви́мережити, жу, жиш, гл. Украшать, украсить узорами.
Вимерза́ти, за́ю, єш, сов. в. ви́мерзти, зну, неш, гл. Вымерзать, вымерзнуть.
Ви́мерти. См. Вимирати.
Ви́мерхатися, хаюся, єшся, гл. Проголодаться. О. 1862. VI. 60; IV. 77. Як вимерхаєшся та виморишся, то все їстимеш. Константиногр. у.
Ви́мести. См. Вимітати.
Ви́метати, таю, єш, гл. Набросать, возвести, насыпать. Щоб мені та виметав високу могилу. Гол. I. 221.
Ви́метикувати, кую, єш, гл. Выдумать, придумать, сочинить. Виметикує отаку казку, та й продає по чотири гривні. Канев. у.
Виме́тний, а, е. Исключенный, избавленный, изъятый. Та тут, як правду казати, нема й однієї хати виметної од корости. Переясл. у. Злодіїв зловили, а Костянтин зостався виметний. Прилук. у.
Вимива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́мити, мию, єш, гл. Вымывать, вымыть. Не вимили біле личко слізоньки дівочі. Шевч. 27.
Вимива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. ви́митися, миюся, єшся, гл. Вымываться, вымыться. До схід сонця охаючують хату і самі вимиваються. Ном., стр. 282, № 427.
Ви́милити, лю, лиш, гл. Измылить.
I. Вимина́ти, на́ю, єш, сов. в. ви́м'яти, мну, неш, гл. Выминать, вымять; мять, напр. овчины при обработке. Вас. 153.
II. Вимина́ти, на́ю, єш, гл. Перегонять, обгонять.
Вимира́ти, ра́ю, єш, сов. в. ви́мерти, мру, реш, гл. Вымирать, вымереть, перемереть. Кругом його мов вимерли люди. Шевч. 165.
Вимисли́вий, а, е. Капризный, прихотливый. Се батькова дочка, вимислива й пишна, — одцурайсь її. М. Вовчок. I. 122.
Ви́мислити. См. Вимишляти.
Ви́мити, ся. См. Вимива́ти, ся.
