Виплу́туватися, туюся, єшся, сов. в. ви́плутатися, таюся, єшся, гл. Выпутываться, выпутаться. Ніяк з… очеретяного коріння не виплутається. Стор. II. 69.
Ви́плюндрувати, рую, єш, гл. Истребить, уничтожить. Стільки було берестків, а тепер ні годного нема — усі виплюндровано. Лубен. у. А що він садка виплюндрував! Лебед. у.
Ви́плюнути. См. Випльовувати.
Ви́плюснути, ну, неш, гл. Выплеснуть. Черниг. у.
Випльо́вувати, вую, єш, сов. в. ви́плювати, люю, єш и ви́плюнути, ну, неш, гл. Выплевывать, выплюнуть. Душі не виплювати. Ном. № 8299. Тоді чорт — нічого робить — взяв та й виплював розписку. Рудч. Ск. II. 25.
Ви́пнути, ся. См. Випинати, ся.
Виповза́ти, за́ю, єш, сов. в. ви́повзти, зу, зеш, гл. Выползать, выползти.
Виповіда́ти, да́ю, єш, сов. в. ви́повісти, вім, віси, гл. Выражать, выразить, высказывать, высказать.
Виповіда́тися, да́юся, єшся, сов. в. ви́повістися, вімся, вісися, гл. Отговариваться, отговориться.
Ви́повнити, ся. См. Виповняти, ся.
Випо́внювати, нюю, єш, гл. = Виповняти. Кров'ю річки й озера виповнювали. К. Кр. 27.
Виповня́ти, ня́ю, єш, сов. в. ви́повнити, ню, ниш, гл. 1) Переполнять, переполнить, наполнять, наполнить. Не виповниш Дніпра-Славути слізьми. К. ЦН. 193. 2) Исполнять, исполнить, выполнять, выполнить.
Виповня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. ви́повнитися, нюся, нишся, гл. 1) Наполняться, наполниться, сделаться полным. Каеш: боки позападали у коня; а давай щодня вівса, то швидко виповняться. Канев. у. Хата усе виповнялася людьми, що надіходили. МВ. (О. 1862. I. 91). 2) О луне: делаться полной. Тоді (молодикові) виповнятися, а нам оздоровлятися. Грин. II. 316.
Ви́повчитися, чуся, чишся, гл. Исполниться. Шух. I. 43.
Випого́джуватися, джується, сов. в. ви́погодитися, диться, гл. безл. Проясняться, проясниться, наступать, наступить хорошей погоде.
Ви́позивати, ваю, єш, гл. Получить по приговору суда. Він судився, та нічого з його не випозивав. Змиев. у. Тільки два карбованці й випозивав за бика. Канев. у.
Ви́позичити, чу, чиш, гл. 1) Исчерпать, занимая. 2) Раздать взаймы.
Ви́позіхатися, хаюся, єшся, гл. Назеваться вдоволь. Зараз схопивсь, випозіхавсь, вичухався, помолився богу. Кв. II. 51.
Виполі́скувати, кую, єш, сов. в. ви́полоскати, щу, щеш, гл. 1) Выполаскивать, выполоскать. Виполоскали, обмили, та й принесли у шинок. Стор. II. 69. 2) Вымывать, вымыть, уносить, унести водой. На саме дно (чорт) спуститься, вхватить землі в пащеку і з тею землею наверх. А море глибоке, поки… вирине він з моря, то вода вже геть виполоскала землю з рота. Драг. 15.
Ви́полонити, ню, ниш, гл. 1) Взять всех в плен. 2) Истребить.
Ви́полоскати. См. Виполіскувати.
Ви́полоски, ків, м. мн. Грязная вода от мытья, помои.
Ви́полоти. См. Виполювати.
Ви́полоч, чі, ж. Неглубокая водомоина. Липовец. у.; лужа, Вх. Зн. 7; род неглубокого речного заливчика? Волч. у. Є виполоч мала і велика: по коліна і попід плечі чоловікові. Канев. у.
Ви́полювати, люю, єш, гл. Добыть на охоте. Полювали вони, полювали цілий день і нічого не виполювали. Рудч. Ск. II. 75.
Випо́лювати, люю, єш, сов. в. ви́полоти, лю, леш, гл. Выпалывать, выполоть. Заходивсь коло того проса… виполов його гарно. Рудч. Ск. I. 54.
Випомина́ти, на́ю, єш, гл. Делать наставления, напоминания. Батенько дає, ще й випоминає. Грин. III. 524.
Ви́порожнити, ся. См. Випорожняти, ся.
Ви́порожні, нів, м. мн. В выраж.: ви́порожні лови́ти. Ворон ловить, зевать.
Випорожня́ти, ня́ю, єш, сов. в. ви́порожнити, ню, ниш, гл. Опорожнять, опорожнить. Кутки́ ви́порожнять. Заберут все имущество из дому. Ном. № 10824.
Випорожня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. ви́порожнитися, нюся, нешся, гл. Опорожняться, опорожниться.
