Ви́просити, ся. См. Випро́шувати, ся.
Ви́простати, ся. См. Випростувати, ся.
Випро́стувати, тую, єш, сов. в. ви́простати, таю, єш, гл. Выпрямлять, выпрямить; вытягивать, вытянуть. Випростав ти спину од тяжкої ноші. К. Псал. 189. Ніжки́ ви́простати. Умереть, издохнуть. До вечора й ніжки (півень) випростав. Сим. 216.
Випро́стуватися, туюся, єшся, сов. в. ви́простатися, таюся, єшся, гл. Выпрямляться, выпрямиться. Випросталась як семисотна верства. Ном. № 8652, стр. 288. А сам аж стелю підпирає, випроставсь. МВ. I. 110.
Ви́прохати, ся. См. Випрохувати, ся.
Випро́хувати, ую, єш, сов. в. ви́прохати, хаю, єш, гл. = Випрошувати, випросити. Леміщиха обіцяла їй випрохати коней у свого старого. Левиц. I. 346.
Випро́хуватися, уюся, єшся, сов. в. ви́прохатися, хаюся, єшся, гл. = Випрошуватися, випроситися.
Випро́шувати, шую, єш, сов. в. ви́просити, шу, сиш, гл. Выпрашивать, выпросить. Тим тільки й живе, що випросить шматок хліба. Рудч. Ск. II. 162.
Випро́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. ви́проситися, шуся, сишся, гл. Выпрашиваться, выпроситься.
Випру́джувати, джую, єш, сов. в. ви́прудити, джу, диш, гл. Изгонять, изгнать, выискивать, выискать (о насекомых-паразитах). Випрудив нужу. К. ПС. 143.
Ви́пручати, ся. См. Випручувати, ся.
Випру́чувати, чую, єш, сов. в. ви́пручати, чаю, єш, гл. Освобождать, освободить, вырвать (руку). Випручало рученята. Шевч. 101. Вытаскивать, вытащить (из плетня палку, хворостину). Собаки кинулись на нього… Чіпка подався назад до ліси, став випручувати хворостину. Мир. ХРВ. 213.
Випру́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́пручатися, чаюся, єшся, гл. Освобождаться, освободиться, вырываться, вырваться (из рук, лап кого-либо). Випручавсь од того чорта, що мене ніс. Стор. МПр. 48.
Випряга́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́прягти, жу, жеш, гл. Выпрягать, выпрячь, отпрягать, отпрячь. Захтілося — запрягайте! відхтілося — випрягайте. Ном. № 4974. Як погано орати, то лучче випрягати. Ном. № 7305.
Випряга́тися, га́юся, єшся, сов. в. ви́прягтися, жуся, жешся, гл. Выпрягаться, выпрячься, распрягаться, распрячься, отпрягаться, отпрячься. Се як віл у ярмі: коли не випряжеш, — не випряжеться. Ном. № 10013.
Випряда́ти, да́ю, єш, сов. в. ви́прясти, пряду, деш, гл. Выпрядать, выпрясть, спрясть.
Випряжни́й, а́, е́. Выпряженный. Коні воронії, коні випряжнії. АД. I. 144.
Ви́прямити, ся. См. Випрямля́ти, ся.
Випрямля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́прямити, млю, миш, гл. Выпрямлять, выпрямить.
Випрямля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́прямитися, млюся, мишся, гл. Выпрямляться, выпрямиться. Криве дерево не дужо випрямитись. Ном. № 3216.
Ви́прясти. См. Випрядати.
Ви́прятати, таю, єш, гл. Прибрать, убрать.
Ви́псякувати, кую, єш, гл. Выругать как пса, сильно выругать.
Випурна́ти, на́ю, єш, сов. в. ви́пурнути, ну, неш, гл. Вынырять, вынырнуть. Випурнала риба дуже велика. Лебед. у. Випурнув норець (з моря). Чуб. II. 18.
Ви́пурхнути, ну, неш, гл. Выпорхнуть. Випурхнув соловейко в праве, а зозуля в ліве віконце. ЗОЮР. II. 34. Іде було й скаже: «Тіточко-голубочко, я піду до дівчат», або там куди; а тепер уже випурхне з хати, не питаючи мене. МВ. II. 20.
Випуска́ти, ка́ю, єш, сов. в. ви́пустити, щу, стиш, гл. 1) Выпускать, выпустить, отпускать, отпустить. Суд не заклика, та й не випуска. Ном. № 7372. То буду я до темниці прихождати, темницю відмикати, вас всіх, бідних невольників, на волю випускати. АД. I. 232. Так не випустять, не почастувавши. Г. Барв. 186. 2) Выставлять, выставить, высовывать, высунуть. Морське чудерство одну губу випустило. Мнж. 35. Стьожку з сорочки червону випустить. Г. Барв. 103.
Ви́пуст, ту, м. Место возле села, куда выпускают скот. У самбурців великий випуст, а у нас ніде скотині попастись, як не на толоці. Черниговская губерния.
Ви́пустити. См. Випускати.
