Ви́пустіти, тію, єш, гл. 1) Опустеть. Вх. Лем. 398. 2) Совершенно обеднеть. Вх. Лем. 398.
Ви́пустом, нар. О пасущемся скоте: без пастуха, свободно везде (пастись). А пастуха коло них нема — такечки ходять, випустом. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Ви́пханець, нця, м. Насильно удаленный, изгнанный. Одесс. у. (Залюбовск.).
Ви́пхати и ви́пхнути. См. Випихати.
Ви́пшоно, на, с. Шуточное слово, употребленное повидимому в значении: отсутствие пшена, в след. рассказе: Як оженився я, дав мені тесть в придане торбу з сьома перегородками: на хліб і на вихліб, на пшоно й на ви́пшоно, на сіль і на висіль… Та дав іще кобилу — таку, як положить на віз сім мішків порожніх, то ще з гори й біжить. Ном. № 14321.
Ви́п'ясти, ся. См. Випинати, ся.
Вир, ру, м. Водоворот, омут. Ум. Виро́чок.
Ви́раз, зу, м. Выражение словесное. Чуб. VI. 219. Почала… солодкими виразами любові промовляти. Левиц. I. 341. Выражение лица. Вираз на лиці понуро-урочистий. К. МБ. XII. 269.
Ви́разка, ки, ж. Ранка, язва. Трудно виразку гоїти, а не уразити. Ном. № 1574.
Вира́зни́й, а́, е́. Выразительный, ясный, внятный. Картав за них царів виразними словами. К. Псалт. 240.
Ви́ра́зність, ності, ж. Выразительность, ясность, внятность. Желех.
Ви́ра́зно, нар. Выразительно; ясно, внятно, отчетливо, явственно. Виразно промовила. Стор. МПр. 84. Чути було дуже виразно, як горілка булькала. Левиц. I. 144.
Ви́разок, зку, м. = Виразка. У мене виразок зробився на нозі — неначе рана. Новомоск. у. Закрапати треба березівкою виразок. Константиногр. уезд.
Ви́рай, раю, м. = Вирій. Маркев. 18.
Ви́ралити, лю, лиш, гл. Пройти поле ралом.
Вирахо́вувати, вую, єш, сов. в. ви́рахувати, ую, єш, гл. Вычислять, вычислить.
Ви́рачкувати, кую, єш, гл. Излазить на четвереньках. Як упущу починок, і нема нікого — поки то намамраю! Іноді всю хату вирачкую. Сим. 236.
Ви́рачкуватися, куюся, єшся, гл. Вылезть на четвереньках, вообще выбраться с трудом на гору (о человеке, лошадях). (Залюбовск.).
Ви́рва, ви, ж. Взятка, побор, всякий несправедливый или лишний побор, напр. при денежной плате еще добавочный отработок. Оце писар вирви хоче, тим зразу й не дає білета. Борз. у. За десятину землі панові одкосити дві, та ще вивезти десять купок гною, — то се вже гній буде вирва. Лубен. у. Хотіла баба вирви, та усилу сама вирвалась. О. 1862. IX. 114. Три вирви в шию і міх кулаччя. Ном. № 4761. У три ви́рви. В шею. І самого Енея-пана в три вирви вигнали відтіль. Котл. Ен. I. 16.
Вирва́ння, ня, с. Вырывание. Чуб. I. 85.
Ви́рвати, ся. См. Виривати, ся.
Ви́рвихвіст, хвоста, м. Топкое болото на дороге.
Вирга́н, ну, м. Орган. В розмовах на вирган мов грала. Мкр. Г. 17.
Вирезу́б, ба, м. Рыба Cyprinus dentix.
Ви́ректи, ся. См. Вирікати, ся.
Ви́рецептувати, тую, єш, гл. Рассказать, как по рецепту, точь-в-точь. Так йому (на екзамені вчителеві) вирецептував, аж спасибі сказав. Св. Л. 225.
Ви́речи, чу, чеш, гл. = Виректи. Вх. Лем. 398.
I. Вирива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́рвати, рву, веш, гл. 1) Вырывать, вырвать. Вирвав з голови волосинку. Рудч. Ск. II. 201. Виривав кущі з корінням. Стор. МПр. 109. Хоче у вовка з зубів вирвати! Ном. № 4853. 2) Срывать, сорвать. Ой вирву я з рожі квітку, та пущу на воду. Нп.
II. Вирива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́рити, рию, єш, гл. Вырывать, вырыть. Зайчик узяв та й вирив ямку на бурті. Рудч. Ск. I. 29.
Вирива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. ви́рватися, рвуся, вешся, гл. 1) Вырываться, вырваться. Як вирветься сокира з рук. Шевч. 436. Придавила його до тину, щоб він не вирвавсь. Рудч. Ск. I. 8. 2) Рваться вперед, выступать, выступить вперед. Наперед не виривайся, ззаду не зоставайся, середини держися. Ном. № 5862. Не йди… бо далеко, сама не виривайся. Рудч. Ск. I. 202.
