ложить. Одкладає, як лях свято. Ном. № 11005.
Відкладни́й. См. Відкладаний.
Відкла́дувати, дую, єш, гл. = Відкладати.
Відклепа́ти, па́ю, єш, гл. Отбить косу молотком.
Відклика́ти, ка́ю, єш, сов. в. відкли́кати, кли́чу, чеш, гл. Отзывать, отозвать.
Відклика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. відкликну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Отзываться, отозваться, откликаться, откликнуться. Як прийде лисичка, то не одкликайся. Рудч. Ск. II. 4. Відкликнувся Олесь, та й сам гдесь. Ном. № 12723.
Відклінне, ного, с. Прощальный подарок. Ой дав же я їй да одклінного — коня вороного, а вона (мені) хустиночку. Грин. III. 175. Мил. 113.
Відклінщина, ни, ж. Прощальный пир: а) по случаю выхода ученика от мастера-кобзаря; б) по окончании свадебных празднеств (в субботу). Чуб. IV. 580.
Відклони́ти, ся. См. Відклоняти, ся.
Відклоня́ти, ня́ю, єш, сов. в. відклони́ти, ню́, ниш, гл. В свадебном обряде: заставлять, заставить новобрачных поклониться родителям, — это делает с женихом дружко, с невестой брат руками, обернутыми в платок или полотенце. Старосто, пане підстаросто! благословіть батькові й матері молодого князя (сестру) одклонить! Маркев. 108, 110. МУЕ. III. 106.
Відклоня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. відклони́тися, ню́ся, нишся, гл. Кланяться, поклониться, передавать, передать поклон. Грин. III. 175. Молодий і молода молються спершу богу, тоді одклоняються батькові й матері. Грин. III. 531. Та бийся, коню, вибивайся, та на крутий бережечок поспішайся, та до ойця, неньки відклоняйся. Чуб. V. 798. З України до дівчини козак відклонився. Чуб. V. 305. Не відклонившись їм, пійшла скорою ходою додому. Г. Барв. 152.
Відкля́кнути, кну, неш, гл. Отойти (об окоченевших или отмороженных частях тела).
Відкля́стися, кляну́ся, не́шся, гл. Отпереться от чего с клятвой, божбой. Харьк. у. (Лобод.).
Відкозакува́ти, ку́ю, єш, гл. Окончить козачествовать. Запорожці… відкозакувавши в Січі, позаводились жінками та дітьми. Стор. МПр. 152.
Відко́ли, нар. 1) С каких пор. Відколи пішов, та й нема. Рудч. Ск. II. 35. 2) С тех пор, как. Ще не чула, одколи живу на світі. Левиц. Пов. 341.
Відколи́шній, я, є. Очень давний.
Відколо́ти. См. Відколювати.
Відколупа́ти. См. Відколуплювати.
Відколу́плювати, люю, єш, відколу́пувати, пую, єш, сов. в. відколупа́ти, па́ю, єш, гл. Отковыривать, отковырять. Одколупали грудку (каші). Грин. I. 33.
Відколупну́ти, ну́, не́ш, гл. = Відколупати.
Відколу́пувати. См. Відколупнути.
Відко́лювати, люю, єш, сов. в. відколо́ти, лю́, леш, гл. Откалывать, отколоть, отщепливать, отщепить.
Відколядува́ти, ду́ю, єш, гл. Окончить колядува́ння. МУЕ. III. 57.
Відкопа́ти, ся. См. Відкопувати, ся.
Відкопи́лити, лю, лиш, гл. Оттопырить (о губе). Оце! відкопилив губу! Васильк. у.
Відко́пування, ня, с. Откапывание.
Відко́пувати, пую, єш, сов. в. відкопа́ти, па́ю, єш, гл. Откапывать, откопать. Щоб ці гроші відкопали такі руки, які закопали. Чуб. I. 98.
Відко́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. відкопа́тися, па́юся, єшся, гл. Откапываться, откопаться.
Відкоси́ти. См. Відкошувати.
Відкоси́тися, шу́ся, сишся, гл. Окончить косьбу.
Відкоти́ти, ся. См. Відкочувати, ся.
Відко́чувати, чую, єш, сов. в. відкоти́ти, кочу́, тиш, гл. Откатывать, откатить. Він тоді його відкотив аж до лісу. О. 1862. I. 33.
Відкочува́ти, чу́ю, єш, гл. Откочевать. Татари… одкочували собі геть у… степи. К. Хмельн. 13.
Відко́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. відкоти́тися, кочу́ся, тишся, гл. Откатываться, откатиться. Яблучко від яблуньки не відкотиться. Ном. № 9304.
Відко́шувати, шую, єш, сов. в. відкоси́ти, шу́, сиш, гл. Косить, скосить, отрабатывая за долг.
Відкрада́тися, да́юся, єшся, сов. в. відкра́стися, дуся, дешся, гл. Уходить,
