Ві́дці́ль нар. = Відсіль.
Відцура́тися. См. Відцуруватися.
Відцу́руватися, руюся, єшся, сов. в. відцура́тися, ра́юся, єшся, гл. Отрекаться, отречься, отказаться от кого; отчуждаться. Не одну сотню років по п'ять раз вони од старої науки й словесності одцурувались. К. (О. 1861. I. 311). Ой чули через люди — тебе рід одцурався. Чуб. V. 558. Коли б пан за плуга взявся, то й світа б відцурався. Ном. № 1143.
Відча́й, ча́ю, м. Безнадежность. Употреб. лишь в выражении: Пусти́ти на одча́й бо́жий, — на одча́й душі́. На все отважиться, делать, всем рискуя. Ном. № 2294 и стр. 286, № 2294.
Відча́лити, ся. См. Відчалювати, ся.
Відча́лювати, люю, єш, сов. в. відча́лити, лю, лиш, гл. Отчаливать, отчалить. Самі ученики його відчалили. Єв. І. VI. 22. Зараз поставивши возок з кіньми на пором і відчалили. Стор. I. 146. — каю́к од бе́рега. Оттолкнуть челнок от берега. Черном.
Відча́люватися, лююся, єшся, гл. Отделяться, отделиться. Відчалився від народу та й пішов собі геть понад берегами.
Відчарува́ти, ру́ю, єш, гл. Путем колдовства заставить одного любящего оставить другого. Сидить руда з моїм милим… Таки руду одчарую, з милим наживуся. Мил. 81.
Відчахну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Отломить, отщепить. Нап'явсь, за гілочку смикнув, аж дерево те затріщало, і зараз гілку одчахнув. Котл. Ен. III. 21. 2) Отлучиться. Як полягають у неділю спати, а вона одчахне на вулицю до дівчат та парубків. Волч. у.
Відчахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Отделиться; отколоться (о ветвях). Оженив сина, а він і одчахнувсь — пішов жити до тестя. НВолын. у. От шкода! Яка гарна гілка відчахнулась. Харьк.
Відчая́ка, ки, об. Отчаянный, отчаянная. Був такий одчаяка, що без кінця. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Відчепи́ти, ся. См. Відчепляти, ся.
Відчепля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відчепи́ти, плю́, пиш, гл. Отцеплять, отцепить.
Відчепля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відчепи́тися, плю́ся, пишся, гл. 1) Отцепляться, отцепиться. Ішла баба дубнячком, зачепилась гапличком; сюди смик, туди смик — одчепися мій гаплик. Ном. № 12535. 2) Отставать, отстать, отвязываться, отвязаться. Одчепись од мене, — глянь на бога. Ном. № 2802. Відчепися! нападися на кого багатшого. Ном. № 2805.
Відчеркну́ти, ну́, неш, гл. Резко ответить. Нема хазяйки дома! одчеркнув, не довго думаючи. Сим. 208.
Відчеса́ти, шу́, шеш, гл. Отрубить одним ударом. Головку Турну одчесать. Котл. Ен. IV. 67. Іван… відчесав йому (змієві) голову. Чуб. Одчесав сокирою палець. Харьк.
Відчикри́жити, жу, жиш, гл. Отрезать, откроить, откромсать.
Відчини́ти, ся. См. Відчиняти, ся.
Відчиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. відчини́ти, ню́, ниш, гл. Отворять, отворить. Золотий обушок скрізь двері відчине. Ном. № 1390. Старший братіку! одчини ворітця. Мет. 170. Хто торка, тому відчинять. Ном. № 7197.
Відчиня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. відчини́тися, ню́ся, нишся, гл. Отворяться, отвориться. Стукайте, то й одчиниться вам. Єв. Л. XI. 9. Замкова брама не відчинилася сіромам і голоті. Стор. МПр. 73. Забувсь, відкіля і двері відчиняються. Ном. № 11812. Побачив небеса, що відчинялись. Єв. Мр. I. 10.
Відчи́стити, щу, стиш, гл. Отколотить. Одчистив добре пана. Мнж. 71.
Відчита́ти. См. Відчитувати.
Відчи́тувати, тую, єш, сов. в. відчита́ти, та́ю, єш, гл. Отчитывать, отчитать. Прийшла оце мені черга царівну відчитувати. Рудч. Ск. II. 29.
Відчіпне́, но́го, с. Отступное. Візьміть одчіпного. Ном. № 2803. Я б йому відчіпного дав, аби тільки покинув нас. Г. Барв. 204.
Відчу́бити, блю, биш, гл. Оттаскать за волосы.
Відчува́тися, ва́юся, єшся, гл. Слышаться. Мені одчуваються речі дідусеві. Г. Барв. 367.
Відчу́дити, джу, диш, гл. Знахарским, ведовским способом вылечить. Прийшла біда до чудана, одчу́див він — очуняла. Чуб. V. 1164.
Відчу́стрити, рю, риш, гл. Отколотить, высечь.
Відчухма́рити, рю, риш, гл. Высечь, отодрать.
