I. Дога́н, ну, м. = Догана. К. Псал. 106.
II. Дога́н, ну, м. = Дуган. Желех. Ум. Доганець. Желех.
Дога́на, ни, ж. 1) Порицание, хула; упрек. Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного. Ном. № 5686. 2) Недостаток, порок. А що мені за догана, що я руда та погана — зате мій батько багач. Чуб. V. 1139. Дога́ну да́ти. Осудить, охулить, упрекнуть, найти недостаток. Козаченько за дівчину та три копи дав та щоб її ніхто не займав, ніхто не займав, за ручку не взяв, перстеня не зняв і догани не дав. Мет. 317. Що Лукенька у батенька дитина була, усім вона парубочкам догану дала. Чуб. V. 1157. Свита добра, ніхто догани не дасть. Борз. у. Ум. Дога́нка, дога́нонька, дога́ночка. Любить тебе отець, любить тебе мати, тільки тобі доганочки, що ти небагатий. Чуб. V. 118. Тільки тобі доганочки, що ти не чорноброва. Чуб.
Догане́ць, нця́, м. Ум. от II. Доган.
Дога́нка, дога́нонька, доганочка, ки, ж. Ум. от догана.
I. Доганя́ти, няю, єш, сов. в. догна́ти, дожену́, неш, гл. 1) Догонять, догнать, нагонять, нагнать. Запрягайте коні в шори, коні воронії; доганяйте літа мої, літа молодії. Мет. 106. Швидко іди ти, — доженеш лихо; іди тихо, — тебе дожене лихо. Ном. № 8048. 2) Догонять, догнать, пригонять, пригнать. Та як догнав до Смілянської греблі, вони й вскочили у Смілу. ЗОЮР. I. 135. 3) В какой-либо работе, сопряженной с прохождением пространства (напр. косьба): доходить, дойти до конца. Батько не догнав постаті, занедужав. Г. Барв. 232.
II. Доганя́ти, ня́ю, єш, гл. Укорять, находить недостатки, порицать. Горнець котлові доганяє, а обоє смільні. Ном. № 8006.
Догари́катися, каюся, єшся, гл. = Догарюкатися. Ніяк не догарикаєшся, щоб прибив защіпку до дверей. Богод. у.
Догарцюва́тися, цю́юся, єшся, гл. Допрыгаться, доскакаться. А що, догарцювався, що й ногу вибив! Харьк. у.
Дога́рювати, рюю, єш, гл. Догорать. Одно перегарує, а друге не догарує. НВолын. у.
Догарю́катися, каюся, єшся, гл. Добиться чего частым напоминанием.
I. Догаря́ти = Догоряти.
II. Догаря́ти и догоряти, ряю, єш, гл. 1) Интересовать, сильно занимать, затрогивать. Дівка засватана, то її не догаряють вечерниці. Звягел. у. Більш нікому не догоря, як тобі, родичеві. Новомирг. 2) Допекать, донимать. Його нічого не догаряє, то що йому. НВолын. у. Жінка йому цупко догаряє за свою худобу. Волын. г.
Дога́яти, га́ю, єш, гл. — кого́. Задержать, до известного времени. До вечора мене догаяв і таки не віддав грошей. Харьк. г.
Дога́ятися, га́юся, єшся, гл. Замедлить до известного времени. Догаявся, що вже й ніч. Харьк. г.
Доге́дзгатися, гаюся, єшся, гл. Докапризничаться.
Догина́ння, ня, с. Догибание.
Догина́ти, на́ю, єш, сов. в. догну́ти, ну́, не́ш, гл. Догибать, догнуть.
Догі́дний, а, е. Пригодный, годный. Таке догідне, що тільки на смітник повикидать. Ном. № 6548.
Догін, го́ну, м. Погоня. Що сили в їх стало, побігли в догін. Сніп. 161.
Догла́джувати, джую, єш, сов. в. догла́дити, джу, диш, гл. Доглаживать, догладить.
Догле́бати, баю, єш, гл. Доплестись, дотащиться. Осе нам треба ще якось доглебати додому, що верстів буде з п'ять. Брацл. у.
Догледа́ти, догле́діти = Доглядати, доглядіти. Стор. I. 258. Вона і зробить усе і догледить усього. МВ. II. 19. Або ти не мав часу догледіти? НВолын. у.
Догледа́тися, догле́дітися = Доглядатися, доглядітися.
Доглу́патися, паюся, єшся, гл. С трудом сообразить, понять что-либо.
До́гляд, ду, м. Присмотр, надзор; попечение, уход. Чуб. I. 271. Левиц. Пов. 119.
Догляда́ння, ня, с. Присматривание. Ум. Догляда́ннячко. Грин. III. 279.
Догляда́ти, да́ю, єш, сов. в. догля́діти, джу, диш и догля́нути, ну, неш, гл. Присматривать, присмотреть; надзирать, стеречь; заботиться, позаботиться о чем. Будеш ти в мене хату помітати, малих діток доглядати. Мет.
