Доволіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. доволокти́, чу́, че́ш, гл. Доволакивать, доволочь, дотаскивать, дотащить. Ледве ноги доволік. Шевч. 532. Насилу доволік шкуру до криниці. Рудч. Ск. II. 189.
Доволочи́ти. См. Доволочувати.
Доволочи́тися, чу́ся, чишся, гл. Дошляться. Було собі дві волоцюги і доволочились до того, що вже їсти нічого. ЗОЮР. II. 96.
Доволо́чувати, чую, єш, сов. в. доволочи́ти, чу́, чиш, гл. Оканчивать, окончить бороновать после посева. Моли б, господи, до дощу доволочити. Харьк. у.
Доволя́ти, ля́ю, єш, гл. = Доволити.
Дово́льний, а, е. Удовлетворенный. А що ви, свати, довольні? — Ні, не довольні. Мет. 190.
Довольни́ти, ню́, ни́ш, гл. Удовольствовать пищей и питьем. Спасибі, довольнив нас кум. Черк. у.
Довольни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Удовлетворяться вообще, а также в частности пищей и питьем. Та вже ми й довольнилися у свата. Черк. у. І тим сердега довольнивсь (що бачив), як Чорне бовваніло море. Мкр. Г. 11. Ти часто їв у нас і пив, татусь у тебе довольнився. Мкр. Г. 33.
Дово́льність, ності, ж. Довольствие, довольство, удовлетворенность. Чого ж, чого, Домашенько, од пана втікаєш? Чи ти собі довольності ніякої не маєш? Грин. III. 615.
Довоми́на, ни, ж. = Домовина. Зроби… довомину, а я піду до попа, щоб прийшов завтра поховати. Чуб. II. 541.
Довоюва́тися, вою́юся, єшся, гл. Довоеваться.
До́вшати, шаю, єш, гл. Удлиняться, становиться длиннее. Великі світлиці (здавалось у сні) ширшали, довшали. Левиц. Пов. 539.
До́вше, нар. 1) Длиннее. 2) Дольше. Скрипуче колесо довше ходить. Ном. № 8157. Ум. До́вшенько. Я б і довшенько посиділа, так мати лаятимуть. Васильк. у.
До́вший, а, е. Ср. ст. от до́вгий. Хороша (пісня), коли б трохи довша. Ном. № 13854. Ум. До́вшенький.
Дов'яза́ти. См. Дов'язувати.
Дов'я́зувати, зую, єш, сов. в. дов'яза́ти, жу, жеш, гл. Оканчивать, окончить связывать. Ми дов'язували сьогодні пшеницю. — А ми свою ще вчора дов'язали. Змиев. у.
До́га, ги, ж. = Клепка (в деревянной посуде). Шух. I. 249
Дога́вкатися, каюся, єшся, гл. Долаяться.
До́га́д, ду, м. Догадка. Аби погад, то вийде й догад. Посл. Невдогад. Невдомек. І невдогад йому, що святий отець думав, мабуть, заробити собі яку сотнягу. К. ЧР. 26. Надога́д зна́ти. Догадываться. Ще соколонько не долітає, а батенько надогад знає. Мет. 150. Надога́д казати. Говорить намеками. Надога́д дава́ти. Намекать. Дає тому надогад. Мнж. 109.
Догада́ти, да́ю, єш, гл. Догадаться. А Кішка Самійло чогось догадав, за бідного невольника ланцюгами втроє себе прийняв, полуночної години дожидав. Дума.
Догада́тися. См. Догадуватися.
Догаджа́ти, джа́ю, єш, гл. Угождать. Подольск. г.
Дога́дка, ки, ж. Догадка. Треба якось одвернути оці його догадки. Рудч. Ск. I. 133. Ум. Дога́дочка. МВ. II. 99. См. Догад.
Дога́дливий, а, е. Догадливый, сметливый. Отоді то вдова недогадлива бувала, ще у другого козака правди питала. Мет. 423.
Дога́дочка, ки, ж. Ум. от догадка.
Дога́дуватися, дуюся, єшся, сов. в. догада́тися, да́юся, єшся, гл. 1) Додумываться, додуматься, домыслиться. Вкупі працювали, брат із братом брався; що одна в нас мати, ти не догадався. К. Досв. 137. На злеє не учи нікого, — і сам догадається. Ном. № 2873. 2) Догадываться, догадаться, смекать, смекнуть, соображать, сообразить. Мела хату, мела сіни, да й засміялася, вийшла мати води брати, да й догадалася. Мет. 72. Ой вийду я та гукну я, а ти догадайся: як зачуєш мій голосок, хутчій поспішайся. Чуб. III. 148.
Дога́їти, гаю, єш, гл. = Догаяти. Самі себе до ночі догаїте. Грин. III. 432.
Дога́їтися, гаюся, єшся, гл. = Догаятися.
