Як біжить хто конем по греблі, то аж дряготить гребля вся. Волч. у. См. Дрягтіти.
Дрягті́ти, гчу́, ти́ш, гл. = Двигтіти, дряготіти. Ходять сім коров по піску і такі ситі, що сало на їх так і дрягтить. Мил. 4.
Дряп! меж. 1) Царап! А кішка дряп його кігтями, так і передрала щоку. Харьк. 2) Хвать! Брат собі драп, сестра собі несла. Ном.
Дря́па, пи, ж. Род проволочной неподвижной щетки для расчесывания шерсти. Шух. I. 151.
Дряпа́к, ка́, м. 1) Царапина, 2) Машина-экстирпатор. 3) Истрепавшийся веник. 4) Мн. = Ожина. Шух. I. 18.
Дряпани́на, ни, ж. 1) Царапанье. Говорится преимущественно о плохом писанье. 2) Грабеж.
Дря́пання, ня, с. Царапание.
Дря́пати, паю, єш, гл. 1) Царапать. Штовхають її, дряпають, щипають. МВ. I. 76. Дивись, кіт як дряпає. Харьк. (Собаки) заскиглили і стали дряпати лапами. Стор. М. Пр. 112. 2) Царапать, плохо писать.
Дря́патися, паюся, єшся, гл. 1) Царапаться. 2) Карабкаться. Аж страшно було дивитись, як та дика степова животина дряпається копитами на кручу. Куліш. Чорна рада. 92. Дряпатися на гору.
Дряпа́ч, ча́, м. = Дряпак.
Дря́пець, пця, м. Хорошо, легко вскарабкивающийся на высоту. Нехай він лізе на вишню — він дряпець. Елисаветгр. у.
Дряпі́жний, а, е. Хищный, разбойничий. Стор. М. Пр. 26.
Дряпі́жник, ка, м. 1) Хищник, грабитель. Стор. М. Пр. 29. 2) Взяточник, обдирало. Мир. ХРВ. 85.
Дряпі́зтво, ва, с. 1) Хищничество, грабительство. 2) Лихоимство, взяточничество.
Дряпі́ка, ки, м. Обдирало, лихоимец. Ум. Дряпі́чка. Нептун іздавна був дряпічка. Котл. Ен. I. 10.
Дряпли́вий, а, е = Дряпучий.
Дряпну́ти, ну́, не́ш, гл. Царапнуть.
Дряпня́, ні́, ж. 1) Царапание. 2) Сдирание, обдирание.
Дряпону́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Сильно царапнуть. Ведмідь як дряпоне його. Мнж. 112. 2) Сильно побежать, удрать. Ото дряпонув! аж потилиця лиска! Ном.
Дряпо́та, ти, ж. Обдирание.
Дряпоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Царапать (говорится только о звуке). Змиев. у.
Дряпу́га, ги, об. = Дряпіка.
Дряпу́чий, а, е. 1) Любящий царапаться. Кіт дряпучий. 2) Задорливый. Ти його тільки займи — він такий дряпучий, що зараз і битися буде. Киевский уезд.
Дря́п'я, п'я, с. = Дрантя.
Дря́сен, ну, м. Раст. Polygonum hydropiper. Вх. I. 12.
Дрясува́ти, су́ю, єш, гл. Топтать. См. Грасувати.
Дуб, ба, м. 1) Раст. дуб, Quercus robur. Як ми з тобою спізнавалися, сухі дуби розвивалися. Мет. 69. Ой ти, дубе кучерявий, гілля твоє рясне. Мет. 107. 2) Большая лодка, выдолбленная из дерева. Вас. 150. Описание ее: Мнж. 179. Чоловік десять їх плило по Дніпру та й пристали дубом коло Черкас. ЗОЮР. 260. Я раз стояла на тім камені і брала воду, а гетьман їхав дубом. Левиц. Пов. 268. Ой пустились наші запорожці через море дубами. КС. 1883. I. 43. 3) Дубильное вещество, жидкость из тертой дубовой или вербовой коры, употребляемая для чинки кожи. Вас. 158. См. Дубило. Я шевчика не люблю, за шевчика не піду: шевчик шкури чиняє, а він дубом воняє. Чуб. V. 1087. 4) Название одного из играющих в игре стовп. Ив. 48. 5) Зеле́ний дуб. Род детской игры. Ив. 68. 6) Висо́кий дуб. Род игры в мяч. Ив. 28. 7) Горю́-дуб. Игра в горелки. Гуляти в горю-дуба. 8) Ду́ба да́ти. Умереть. Дав йому́ ду́ба. Убил его. 9) Ду́ба става́ти: а) становиться на дыбы: Кінь дуба стає. Каменец. у.; б) — ста́ти. Остолбенеть. См. Дубала, дубора. 10) По сей дуб ми́ля. Дальше ни шагу, конец делу. Ум. Дубо́к, дубо́чок, ду́бонько, ду́бчик, ду́бчичок. Аби дубки, а берізки будуть (аби парубки, а дівчата будуть). Ном. № 8868. Ой у лісі на дубочку зозуля кувала. Гол. Сидить голуб на дубочку, голубка на вишні. Мет. 62. Я присалив кониченька до дубонька зеленого. Чуб. V. 947. Ой не видко його дому, тільки видко дубчик. Мет. 7. І спинається він та на дубчичок і
