він не воював, ніколи страху не знав. Мнж. 60.
Бе́зсуд, ду, м. = Безсуддя. Столітній безсуд і тяжке насильство. К. Дз. 51.
Безсу́ддя, дя, с. Отсутствие законности, беззаконие. К.
Безсу́дний, а, е. Беззаконный. К. ЦН. 291. Поганого, безсудного, безбожного Ірода. Чуб. III. 384.
Безсу́дниця, ці, ж. Беззаконница? К. Дз. 98.
Безсу́дно, нар. Без суда; беззаконно. В темниці сконає безсудно. К. Дз. 51.
Безсумлі́нний, а, е. Бессовестный. Св. Л. 248. НВолын. у.
Безсумлі́нник, ка, м. Бессовестный человек. НВолын. у.
Безсумлі́нність, ності, ж. Бессовестность. Желех.
Безсумлі́нно, нар. Бессовестно.
Безсу́мний, а, е. Беспечальный, беззаботный. Пригадали й дівочі безсумні часи. МВ. II. 179. Усякий би пізнав по його безсумному погляду, що не ввірився ще йому світ. Стор. М. Пр. 3.
Безсу́мно, нар. Беспечально, весело. Не хотілось кидать їм, таким безсумно молодим, те, що любилось на землі. Щог. Сл. 90.
Безсупере́чний, а, е. Бесспорный.
Безсупере́чно, нар. Бесспорно.
Безтала́нний, а, е. Несчастный, бесталанный. А ти, моя Україно, безталанна вдово. Шевч. Мої безталанні діточки. Стор. I. 20. Коли мене уродила безталанна мати. Чуб. V. 186.
Безтала́нник, ка, м. Несчастный человек, горемыка, неудачник.
Безтала́нниця, ці, ж. Несчастная женщина, горемыка. Доню одинице та й безталаннице! Чуб. V. 744. Ум. Безтала́нничка, безтала́нночка. Моя дочка безталанничка і бездольничка. Чуб. V. 753. А вона, безталанночка, поклонилась. МВ. I. 71. То ж ваша дочка безталанночка, що без долі вродилась, без щастя зросла. Чуб. V. 752.
Безтала́ння, ня, с. Несчастье, горькая судьба. Рудч. Чп. 220. Котл. НП. 393. Усім людям щастя, доля, — мені ж безталання. Мет. 306. Ум. Безталаннячко. МВ. II. 122.
Безті́льний, а, е. Бесплотный. Вона здавалась ніжним безтільним духом. Левиц. I. 332.
Безтоло́чний, а, е. О земле: не бывающий под паром, не идущий в толоку. Черниг.
Безтра́виця, ці, ж. Недостаток травы.
Безтра́вний, а, е. Лишенный травы. Степ безтравний і безводний.
Безтя́мний, а, е. 1) Бессмысленный. Желех. 2) Несообразительный, непонятливый.
Безтя́мність, ності, ж. 1) Бессмысленность. Желех. 2) Несообразительность, непонятливость.
Безуби́тно, нар. Чересчур, чрезвычайно, чрезмерно. Мнж. 176. Їла, безубитно їла, як із голодного села пани узяли мене в город. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Безува́жний, а, е. Невнимательный.
Безува́жно, нар. Невнимательно.
Безуві́р, ра, м. 1) Неверный, басурман. К. ЦН. 271. 2) Злой, бессердечный человек. См. Бузувір.
Безуві́рів, рова, ве. Принадлежащий безувіру. См. Бузувірів.
Безуві́рка, ки, ж. 1) Неверная, басурманка. 2) Злая, бессердечная женщина. См. Бузувірка.
Безуві́рний, а, е. 1) Неверный, басурманский. Оддав його в ярмо поганцям безувірним. К. Псал. 247. 2) Злой, бессердечный. См. Бузувірний.
Безуві́рство, ва, с. 1) Неправоверие, нехристианская вера, преимущ. мусульманство. Гидке, поганське, темне безувірство. К. ЦН. 296. 2) Жестокость, бессердечие.
Безуві́рський, а, е = Безувірний. Я дав їм займища на землях безувірських. К. Псал. 242.
Безуга́вний, а, е. Безостановочный, неугомонный.
Безуга́вно, нар. Безостановочно, без отдыха. Тут безугавно день і ніч вода біжить. Харьк.
Бе́зум, му, м. Безумие. К. МХ. 41.
Безума́н, на, м. Безумец, глупый. Туман танчок виводе… Не ставай край тумана, бо той туман — безуман: білі ручки полама, перстенечки позніма. Александров. у. Нп.
Безумі́рний, а, е. Чрезмерный. Мнж. 176.
Безумі́рно, нар. Чрезмерно. Мнж. 176.
