чении — береговой надзиратель. Ходім до берегового — він нас розсудить. Киев.
Берегови́сько, ка и берегови́ще, ща, с. Прибрежье.
Берего́ю. Творит. пад. от берег. Форма эта встречается в песне: Пливе віночок краєм Дунаєм, а вона за нею (вм. за ним) все берегою. Чуб. III. 304.
Берегти́, жу́, же́ш, гл. Беречь, хранить. Береженого і Бог береже. Посл.
Берегти́ся, жу́ся, же́шся, гл. Беречься, остерегаться. Бережіться, хлопці! Кв. Тільки одної слави бережися. Чуб. V. 474.
Берегу́ля, лі, ж. = Берегівка. Hirundo riparia. Вх. Пч. II. 12. Ум. Берегулька.
Берегу́лька, ки, ж. Ум. от берегуля.
Бережа́к, ка и бережа́н, на, м. Прибрежный житель.
Береже́нько, ка, береже́чок, чка, м. Ум. от берег.
Бережи́на, ни, ж. 1) Прибрежье, побережье. Берегом, берегом, бережиною ой хто ж то приходив вечориною? Чуб. V. 92. 2) Бережина́. Береговая трава, береговое сено. Підем бережину поскидаємо. Харьк. у.
Бережи́стий, а, е. С высокими берегами. Оберне й степ сухий в озера бережисті. К. Псал. 251.
Бережи́ти, жу́, же́ш, гл. = Берегти. Хто будеть на світі правду бережити, тому шлеть бог з неба довго в світі прожити. КС. 1884. I. 48.
Бережі́ння, ня, с. Бережливость, охранность. Бережіння лучче ворожіння. Посл.
Бережки́, ків, м. мн. Металлическая обделка краев у ножевого черенка. НВолын. у.
Бережки́й, а́, е́. Осторожный, берегущийся. Бережкий чоловік не піймається в лісі. Миус. окр. Дика вутка бережка. Волч. у.
Бе́режни́й, а, е = Бережки́й. Ум. Бережненький.
Бере́жний, а, е. Прибрежный. Бере́жні піски; бережні буряки. Чигир. у.
Бере́жність, ності, ж. Осторожность. Бел.-Нос.
Бе́режно, нар. Бережно, осторожно. Ум. Бережненько.
Бережня́к, ка, м. 1) Ветки и куски дерева, валяющиеся на берегу реки, выброшенные водою. 2) Заросль на берегу реки.
Бережо́к, жка́, м. Ум. от берег.
Бере́за, зи, ж. 1) Береза, Betula alba L. ЗЮЗО. I. 114. Під білою березою козаченька вбито. Мет. 102. 2) Парень (у девушек — девушка), избираемый распорядителем во время вечерниць, пения колядок и пр., запевало, заправитель хора. КС. 1887. VIII. 772. Г. Барв. 120. МУЕ. III. 58. А хто, хлопці, буде в нас за березу? Херс. Настя-береза завела, а за нею всі. Г. Барв. 221. Ум. Березка, берізка, березочка, березонька, берізочка, берізонька.
Бе́резень, зня, м. = Березіль. 22 березня 1838 року я глянув із неволі на світ божий. Шевч. (О. 1862. VI. 15).
Бере́зина, ни, ж. 1) Березовое дерево. Грин. III. 499. Осичино, березино! чом не гориш, тільки куришся? Чуб. V. 548. 2) Березовая ветка, розга. У три березини потягали. Нп. 3) Березовый лес. Шейк. А в березині грибів, грибів! — Кувала мі зазулечка в густій березині. Шух. I. 201. Ум. Березинка.
Бере́зівка, ки, ж. Настойка водки на молодых березовых листочках или почках (употребл. при лечении ран). Маркев. 171. Чуб. VII. 447.
Бе́резіль, ля, м. Месяц март. О. 1862. ІІІ, заглавный лист.
Бере́зка, ки, ж. 1) = Берізка. Очерет, повитий березкою. О. 1862. VIII. 16. 2) — боло́тяна. Betula humilis Schrank. ЗЮЗО. I. 114.
Бере́зни́к, ка́, м. Березовый лес, роща. А тут йому з березника на зустріч шкандибає рижа кобила. Кв. Ум. Березничок. Бігла теличка з березничка. Чуб. III. 479. Їздили ми по горах і по ярах, і по дубничках, і по березничках. Грин. III. 543.
Березни́ця, ці, ж. = Березник. Бігла телиця та з березниці. X. Сб. VII. 444.
Березня́к, ка́, м. = Березник. Йде березняком дівчина. Щог. Сл. 105. Ум. Березнячок. Чуб. III. 429. Стоїть він в гарному частенькому березнячку. Драг. 119.
Бере́зовий, а, е. 1) Березовый. На тобі листя березовеє. Чуб. V. 589. Поплавці з березової кори біліли разками по лозах. Левиц. I. 98. 2) Как эпитет при некоторых сущ. означает: розги.
