Біло́верба, би, ж. Раст. Salix alba L. Вх. Зн. 3.
Білови́дий, а, е. Белолицый. Ум. Біловиденький. О. 1862. IV. 75.
Білови́нники, ків, м. мн. Род зимних яблок. Галиц.
Біловоло́сий, а, е. Беловолосый. Ум. Біловолосенький.
Біло́вус, са, м. 1) Человек с русыми усами. Де ти бавиш, біловусе, де, мій ясний світе? Федьк. I. 25. 2) Человек с седыми усами.
Білову́сий, а, е. С белыми, светлыми усами. Ум. Біловусенький.
Білоголо́ва, вої, ж. Женщина. Сим. 5. См. Біла челядь.
Білоголо́вець, вця, м. Раст. Bellis perennis. Вх. Пч. 29. См. Білавка.
Білоголо́вий, а, е. С русой или седой головой. Ум. Білоголовенький.
Білоголо́вка, ки, ж. О предмете (чаще о растении), имеющем белую головку. Ум. Білоголовочка. Маківочки-білоголовочки, чи ви поспіли? Шейк.
Білоголо́вник, ка, м. Раст. Archillea Millefolium L. ЗЮЗО. I. 109.
Білогоро́док, дка, м. Употребл. в загадке: хата. Був на білогородку, та поїхав на чиногородок. (Кот был в хате, да забежал на печь). Ном., стр. 294, № 128.
Білогре́цький, а, е. ? В чистім полі при долині, при широкій доріженьці лежить козаченько молоденький білогрецький. Мет. 448.
Білогри́вець, вця, м. 1) Конь с белой гривой. 2) Птица Turdus torquatus, дрозд ошейниковый. Вх. Пч. II. 15.
Білогри́вий, а, е. С белой, светлой гривой. Чр. 44. Ой куінь білогривий, козак чорнобривий. Грин. III. 245. Ум. Білогривенький.
Білогру́д, да, м. 1) Имеющий белую грудь. Желех. 2) Пт.: а) Sterna minuta. Вх. Пч. II. 14; б) Cinclus aquaticus. Шух. I. 23. Ум. Білогрудик. Вх. Зн. 3.
Білогру́дець, дця, м. = Білогруд 2 а. Вх. Пч. II. 14. Ум. Білогрудчик. Вх. Зн. 3.
Білогру́дий, а, е. Имеющий белую грудь, белогрудый. Шейк. Ум. Білогруденький.
Білогру́дик, ка, м. Ум. от білогруд.
Білогру́дчик, ка, м. Ум. от білогрудець.
Білогу́бий, а, е. 1) С белыми губами. 2) Молодой (у которого молоко на губах). Отой блазень? Білогубе щеня? О. 1861. XI. Кух. 20.
Білогу́зка, ки, ж. Saxicola oenanthe. Вх. Лем. 392.
Білозе́рець, рця, м. = Білозірець. На синім морі, на білому камені, там сидить ясен сокіл білозерець. АД. I. 190.
Білозі́р, зо́ра, м. 1) Красавец, милый? Мій білозір на поріг, я йому на талірку пиріг. Лебед. у. 2) Эпитет месяца. Місяцю-білозору, зайди за комору. Грин. III. 242.
Білозі́рець, рця, м. Эпитет сокола? Порода сокола? Там сидить ясен сокіл-білозірець. АД. I. 194.
Білозі́рка, ки, ж. 1) Красавица, милая. 2) Один из видов крымской соли. Сумск. у. Ум. Білозірочка. Моя панночко, моя дівочко, моя непорочная білозірочко. Мет. 122. Как эпитет перепелки: Тут була перепілочка… тут була білозірочка. Чуб. III. 64.
Білозо́р, ра, білозо́рець, рця, м. 1) = Білозір, білозірець. АД. I. 190. Козаченьку-білозору, говори зо мною! Грин. III. 296. 2) Только білозо́р. Раст. Parnassia palustris. L. ЗЮЗО. I. 130.
Білозо́рий, а, е. Имеющий светлые глаза. Білозорий кінь. Шейк. Ум. Білозоренький.
Білозу́бий, а, е. С белыми зубами.
Біло́к, лка́, м. 1) Белок глазной. Чого ти білки витріщив? Ном. № 6600. 2) Белок яичный. Шейк. Ум. Білочок.
Білокопи́тий, а, е. С белыми копытами, белокопытый. Кінь білокопитий. Гн. I. 164. Ум. Білокопитенький.
Білоко́ст, ту, м. Материя красная с черным. Константиногр. у.
Білокри́лець, льця, м. = Лущ. Вх. Пч. II. 10.
Білокри́лий, а, е. С белыми крыльями. «Чи не бачили голу́бки поміж голубами?» — Хоч бачили, не бачили, — не знаєм якая. — «Сама сиза, білокрила, личко як калина». Чуб. V. 173. Лебеді білокрилі. К. Досв. 41. Ум. Білокриленький. Грин. III. 542.
Білоли́ций, а, е. 1) С белым лицом, белолицый. Білолиця, кароока і станом висока. Шевч. 2) Употребл. как эпитет к слову месяц, заменяя его. Світить білолиций на всю Україну. Шевч. Ум. Білолиценький.
