Біскупля́нин, на, м. Крестьянин, живущий на известных обязательствах на землях епископства. К. ПС. 110.
Біску́пство, ва, с. Епископство.
Бі́скупський, а, е. Епископский, бискупский.
Бі́скупщина, ни, ж. Епископские владения.
Біс-ма, нар. См. Біс.
Бісний, а, е = Біснуватий. Фр. Пр. 59.
Біснови́стий, а, е. Бесноватый. Екатериносл.
Біснува́тий, а, е. 1) Сумасшедший, бесноватый. Ном. № 6426. 2) Употребл. как эпитет в значении переносном: сумасшедший. Ой, дівчино, люблю тебе, не їж хліба — візьму тебе… Ой козаче біснуватий, нехай не їсть твоя мати. Чуб. V. 482. Осадив назад біснуватих коней. Левиц. I. Ум. Біснуватенький.
Біснува́тися, ну́юся, єшся, гл. Беситься, бесноваться, сумасшествовать. Бел.-Нос.
Бісо́вський, а, е. 1) Дьявольский, бесовский. Сила бісовська і та одступаєть. Чуб. I. 164. 2) Употребл. как эпитет бранный: Бісо́вська ма́ти, бісо́вська дочка́. Як побачив я твою бісовську гагару, то вона мені здалась страшніш од самісінького чорта. Стор. II. 76.
Бісо́вщина, ни, ж. Чертовщина. З тою бісовщиною: з ворожками та з знахарками не водись. Кв.
Бісо́та, ти, ж. Власть нечистой силы; волшебство, колдовство. Бел.-Нос.
Бісу́рка, ки, ж. 1) Бранное: чертовка, злая женщина. Подольск. г. 2) М. Пренебрежительно: бес. Його зараз узяв за бороду… той бісурка. Рудч. Ск. I. 116.
Бісурма́н, на, м. и пр. = Бусурман и пр. Буде ж слава козаченькам, бісурманам — горе.
Бісурма́нець, нця, м. = Бісурман. На розсвіті, на заранці, іще спали бісурманці. Песня.
Біся́ка, ки, м. Ув. от біс.
Біхреса, си (м.?). Род беса, живущего в лесу. Вх. Лем. 392.
Біче́чок. См. Бічок.
Бі́чи, біжу́, жи́ш, гл. = Бігти. Не можу бічи. Фр. Пр. 37.
Бічко, ка (с.?) = Клюсак. Вх. Зн. 26.
Бічни́й, а́, е́. Боковой. Желех.
Бічо́к, біче́чок, чка́, м. Ум. от бік. Мнж. 28. А я піду на той бічок, де дівчина моя мила. Чуб.
Бі́яти, бію, єш, гл. = Бити. Ой про що він її біяв, з якої причини? Гол. I. 197.
Блава́т, ту, м. 1) Голубая шелковая материя. К. ЧР. 423. Має вона сукні, має і блавати. АД. II. 60. 2) = Волошки, Centaurea Cyanus. Вх. Пч. I. 9.
Блавата́с, су, м. = Блават 1. В блаватасах да саєтах будемо ходити. К. Дз. 122. Ой де ж твої, Нечаєнку, сукні блаватаси? АД. II. 79.
Блава́тний, а, е. Шелковый.
Блава́тус, су, м. = Блаватас. К. МХ. 15.
Блаву́чити, чу, чиш, гл. Сидеть праздно, лениться. Желех.
Блага́ний, а, е. Желанный, просимый.
Блага́ння, ня, с. Мольба, моление. Господеві моя дяка, що почув моє благання. К. Псал. 63.
Блага́ти, га́ю, єш, гл. Просить, молить, умолять. Паніматку до свого дому благає. Мет. 350. Коли зле гадаєш, чом же бога благаєш. Ном. № 87. Блага́ти на по́міч. Просить помощи.
Блага́тися, га́ється, гл. безл. Умоляться, проситься. Блага́ється, блага́лося. Просится, просилося. Скільки благалося благословення. МВ. II. 181.
Блага́ч, ча, м. Проситель, молитель.
Блага́щий, а, е. Умоляющий. Не завважив і не чув слова її благащого. МВ. II. 117.
Благи́й, а́, е́. 1) Благой, блаженный. Отець Андрій… устав та: «Боже благий, боже мій милостивий!» каже. МВ. I. 133. 2) Плохой. Коли хліб благий, то його не жнуть, а косять. Радом. у. 3) Ветхий. Благенькі сорочечки, драночки. 4) Немощный, слабый. Ум. Благе́нький, благо́нький, благе́сенький. Віз у його благенький. Драг. 118.
Бла́го, га, с. Благо, добро (заимствовано из церк. языка и в нар. речи не употребляется). Заспіваю господеві за всі його блага. К. Псал. 7.
Благові́рний, а, е. Благоверный. Прийди, слуго благовірний. Чуб. I. 177.
Благові́сний, а, е. 1) Благовещенский. Із благовісного теляти добра не ждати. Ном. № 420. 2) Полоумный,
