гою — завели в блуд чимало людей, що, не маючи в руках сего видання і пишучи про його, покладали ся на зміст „Кобзаря“, переказаний в „Покажчику“. За посередництвом редакциї „Записок наукового товариства ім. Шевченка“ дістав я від одного добродїя вимітку змісту того „Кобзаря“ з СПб. Публичної Бібліотеки; складаючи єму на сїм місцї за неї, як і за деякі иньші справки по старих друках для сїєї розвідки подяку, виписку ту я вважаю потрібним подати тут, щоб на далї люде відали певний зміст першого „Кобзаря“. На першому місцї там надруковано:
„Думи мої, думи мої
Лихо минї з вами“.
Далї йдуть на стор. 15–20 „Перебендя“; на стор. 23–67 „Катерина“; на стор. 71–82 „Тополя“; на стор. 83–87 Думка („На що минї чорні брови“); на стор. 91–96 „До Основяненка ; на стор. 99–103 „Іван Підкова“ і на стор. 107–114 „Тарасова ніч“.
Названі твори можна здебільша упорядковати хронольоґічно ще лїпше і докладнїйше що до часу їх написання.
Знаємо, що поему „Катерина“ автор писав і читав Сошенкови тодї, як кватеровав з ним,[1] себ то в осени р. 1838. „Перебендю“ Шевченко присьвятив Гребінці, а з Гребінкою він спізнав ся особисто і сприятелив ся р. 1838.[2] „Івана Підкову“ Тарас присьвятив свому приятелю художнику Штернбергу; з ним він особисто спізнав ся під кінець року 1838.[3] Баллада „Тополя“ присьвячена матері художника, товариша Тарасового по академиї Петровського; сприятелили ся вони р. 1839.[4] Нарештї „Тарасова Ніч“ присьвячена Петрови Мартосу, з яким поет наш спізнав ся під кінець року 1839, коли саме він і писав сей твір.[5] Посланнє „До Основяненка“ в „Кобзарі“ р. 1876, не знати з якої речи заведено в рубрику творів „до 1844“. В „Кобзарях“ 1889 і 1894 отся велика помилка не тільки не полагоджена, а ще побільшало її: не можна менї збагнути, з якої причини вірши надруковані р. 1840 упорядчики двох останнїх „Кобзарів“ завели до рубрики творів, писаних р. 1845? Коли у них не було в руках „Кобзаря“ 1840, так з самого змісту „До Основяненка“ очевидячки знати, що вірши ті писані до живого
