*Виха́пуватися, пуюся, єшся, гл. Выскакивать, выскакивать вперед, вылезать, высовываться. Зелений кріп вихапувався з-поміж повзучих огірків. Франко.
*Ви́харчуватися, чуюся, єшся, гл. Прокормиться, пропитаться. Землі в нас так мало, що до нового хліба і не вихарчуєшся; доводиться купувати борошно в жидів. — Аби сам вихарчувався, а продавати й не думай. Крим.
Виха́ти, ха́ю, єш, гл. 1) Махать, размахивать. Ой там Івась конем іграє, коп'є вихає. Мет. 334. Не вихай бо дуже віником, бо курява встає. 2) Лягать. Ич, як кобила задом виха! *3) Качать, раскачивать. Не годиться вихати порожню колиску. Крим.
Ви́хвалити, ся. См. Вихваля́ти, ся.
Ви́хвалка, ки, ж. Хвастовство, похвальба. Ти все на вихвалку. КС. 1883. XI. 500. При… вихвалках… своєю силою. Мир. ХРВ. 156.
Вихваля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́хвалити, лю, лиш, гл. Восхвалять, восхвалить, расхваливать, расхвалить. Тоді козак чуру вихваляє. Макс. Бога вихваляти. Шевч. 391.
Вихваля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́хвалитися, люся, лишся, гл. Хвастать, похвастать, хвалиться, похвалиться. Вихваляється вірною дружиною. Мет. 265.
Ви́хватити, ся. См. Вихвача́ти, ся.
Ви́хватний, а, е. Быстрый, хваткий, энергичный. Запорожці — то народ був вихватний. Верхнеднепр. у. Слов. Д. Эварн.
Вихвача́ти, ча́ю, єш и вихва́чувати, чую, єш, сов. в. ви́хватити, чу, тиш, гл. Выхватывать, выхватить.
Вихвача́тися, ча́юся, єшся и вихва́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́хватитися, чуся, тишся, гл. Выскакивать, выскочить вперед, бросаться, броситься вперед. Поперед війська не вихвичайся (не вихвачуйся). АД. I. 16, 25.
Ви́хвицом, нар. Вскачь. Жене коні вихвицом.
Ви́хилити, ся. См. Вихиля́ти, ся.
*Вихили́тувати, тую, єш, сов. в. ви́хилитати, таю, єш, гл. Раскачивать, раскачать. Хлопці вихилитували той кілок із землі, та не вихилитали. Крим.
*Вихили́туватися, туюся, єшся, гл. Раскачиваться. Придорожнє зілля і бадилля гойдалося, вихилитувалося на всі боки за возом і скидало росу на ті сліди. Стефаник.
Вихиля́си, сів, мн. Выгибание, изгибание. Взявшись у боки, робить вихиляси. О. 1862. IV. 18.
Вихиля́сом, нар. Извиваясь, выгибаясь. Шевч. 187. Тут танцювала викрутасом і пред Енеєм вихилясом під дудку била третяка. Котл. Ен. I. 19.
*Вихиля́сто, нар. Извилисто, изгибисто. Сл. Яворн.
Вихиля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́хилити, лю, лиш, гл. 1) Высовывать, высунуть, выставлять, выставить. 2) Выпивать, выпить. Грин. III. 565. Вихилив ще дві чарки. Стор. I. 97. Пили його горілку, поки до каплі вихилили. Мир. ХРВ. 197.
Вихиля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́хилитися, люся, лишся, гл. 1) Выгибаться, выгнуться. Дуб на йому (на чоловікові) трохи вихиливсь. О. 1862. V. 82. А чого, коню, вихиляєшся? Чи я важко на тобі сидю? Грин. III. 627. 2) Наклоняться, наклониться, склоняться, склониться. Годі тобі, чумаченьку, на пужально вихилятися. Рудч. Чп. 43. 3) Высовываться, высунуться, выставляться, выставиться. 4) Выступать, выступить. Вихиливсь за Кучманський шлях. К. ЦН. 226. *5) Кокетничать движениями (собств. кокетливо склоняться туда и назад). Їде москалик, на конику вихиляється. — Це вона перед парубками отак вихиляється. Крим.
Ви́хитати. См. Вихи́тувати.
Ви́хитрувати, трую, єш, гл. Добыть хитростью. Левиц.
Вихи́тувати, тую, єш, сов. в. ви́хитати, таю, єш, гл. 1) Расшатывать, расшатать, расшатав повалить. Вітер дерева вихитує. Славяносербск. у. Корова чухалась, чухалась, поки стовпа вихитала. 2) Только несов. в. Качать. Корови — так попереду і аж головами вихитують. Сим. 191.
Вихи́туватися, туюся, єшся, гл. Покачиваться. Замість щоб робити, вона на гойдальці вихитується.
