Герцюва́ння, ня, с. 1) = Ге́рець. 2) = Гарцюва́ння.
Герцюва́ти, цю́ю, єш, гл. = Гарцюва́ти. Ном. № 12566.
*Ге́сде, гесде-о́. Вон где, вот где. Хот. Нік.
Гет, меж. и нар. = Геть. Угор.
Гета́ж, жа, м. Тот, кто управляет рулем на заднем плоту сплавного леса (если плоты соединены в одну дара́бу). Шух. I. 183.
Ге́тка, ки, ж. = Ґо́тка. Вх. Пч. II. 15.
Гетта́! меж. Крик на лошадь: направо. Вх. Лем. 403.
Геть, меж. и нар. 1) Долой, прочь, вон, отстань. Геть, згинь, пропади і до мене не ходи! Ном. № 8765. Іди ж собі геть. Рудч. Ск. II. 7. Во мн. числе — ге́тьте. *Ось ге́тьте! Да отстаньте, позвольте-же. Ось гетьте мені з дороги, бо ніяк з в'язкою пройти. Пир. у., Конон. 2) Далеко. На бистрому на озері геть плавала качка. Нп. Геть-геть. Далеко-далеко. Дніпро геть-геть собі роскинувсь, сияє батько та горить. Шевч. 633. 3) Употребляется для усиления. Совершенно, решительно, далеко. Геть чисто виїли. Геть виріжім вражих ляхів, геть що до єдного. Лукаш. 109. Загнали ляшків геть аж за Вислу. Лис. 4) Очень. Чи треба молотника? — Треба, та ще й геть. Г. Барв. 303. 5) Геть-то. Употребляется для усиления значения. Порядочно, достаточно. Прогаялись геть-то, оглядуючи манастирь. К. ЧР. 82. Ми знаємо про це і геть-то більше, ніж ви. І геть-то честию такою запишався. Греб. 362. *6) Геть і. Да даже, к тому же, притом же. Вона така завбільшки, як голуб, геть і сивенька. Крим. *7) Геть чи́сто. Сплошь. Ціла вулиця вигоріла геть чисто. Крим. *8) Совсем. Геть світ обмінився. Черемш. «Верх».
Ге́тька, ки, ж. Лошаденка, кляча, крестьянская лошадь. Вх. Лем. 403.
Ге́тьма́н, на, м. Гетман. Без гетьмана військо гине. Ном. № 751. Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький починив, що з ляхами із мостивими панами у Білій Церкві замирив. АД. II. 110. Ум. Гетьма́нонько. К. ПС. 21.
Гетьмане́нко, ка, м. Сын гетмана. Аф. 385.
Гетьма́нець, нця, м. Житель гетьма́нщини.
Гетьмани́ха, хи, ж. = Гетьма́нша. Гетьманиху за рученьку коло себе водить. АД. I. 166.
Гетьма́нів, нова, ве. Принадлежащий гетману, гетманов. Ном. № 138, стр. 294. Ой раді б ми вернутися, — гетьман не пускає; не так гетьман, не так гетьман, — гетьманова мати. Чуб. V. 1030.
Гетьмані́вна, ни, ж. Дочь гетмана. Желех. *Одчепись, не в'яжись — я тобі не рівня, ти мужик-свинопас, а я гетьманівна. Нп. Пир. у., Конон.
Гетьма́нка, ки, ж. Жительница гетьма́нщини. Желех.
Гетьмано́ва, вої, ж. = Гетьма́нша. Пані Барабашева, гетьманова молодая. АД. II. 5.
Гетьма́нонько, ка, м. Ум. от ге́тьма́н.
Гетьма́нство, ва, с. 1) Гетманство; достоинство, сан, власть гетмана. Молодий на гетьманство. Ном. № 996. Од козацтва, од гетьманства високі могили, — більш нічого не осталось, та й ті розривають. Шевч. 123. Єврася Хмельниченка на гетьмана настановляли. АД. II. 121. 2) Страна и народ под властью гетмана. У иншому царстві, у козацькому гетьманстві, у такому селі, як Пекарі, і там жило два брати. Рудч. Ск. II. 139.
Гетьма́нський, а, е. Гетманский. Візьміть мої гетьманськії клейноди, панове. Шевч. 573. Для обозначения красоты. А був хороший із себе дуже: високе чоло гетьманське. МВ. I. 152.
Гетьманува́ння, ня, с. Гетманство, пребывание гетманом.
Гетьманува́ти, ну́ю, єш, гл. Быть гетманом, гетманствовать. З того часу Хмельницький гетьманувати став. АД. II. 8. То не багато Луговський ( = Виговський) гетьманував: півтора года булаву держав. АД. II. 124.
Гетьма́нша, ші, ж. Жена гетмана. Шевч. 144. К. ЧР. 131.
Гетьма́нщи́на, ни, ж. 1) Украина под властью гетмана. То пан Хмельницький добре учинив: Полщу засмутив,
