Гра, гри, ж. Игра. Федьк. I. 135.
Граб, ба, м. Дерево: граб, Carpinus Betulus L. ЗЮЗО. I. 116. Вх. Пч. II. 30. Ой піду я в ліс по підпеньки, там стоїть граб зелененький. Грин. III. 407. Ум. Грабо́к, грабо́чок. Чуб. V. 1156.
Граба́рка, ки, ж. 1) Тачка, повозка для возки земли. 2) Артель землекопов с тачками. 3) Земляная работа.
Гра́ба́рський, а, е. Принадлежащий или свойственный землекопу.
Гра́ба́рство, ва, с. Занятие земляными работами.
Гра́барь, ря, м. 1) Землекоп, лопатник. 2) Гробокопатель. Звелів наш полковник іти грабарам помагати побитих ховати. Федьк. А грабарові дам стару кожушину, шоби на мені висипав велику могилу. Грин. III. 285.
Грабарюва́ння, ня, с. Землекопание.
Грабарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Заниматься земляными работами.
*Граба́стати, таю, єш, гл. Грабить, тянуть к себе, забирать. Сл. Яворн.
Гра́бати, баю, єш, гл. 1) Гресть. Грабати сіно. Вх. Лем. 405. 2) Разгребать. На те курка грабає, щоби що виграбала. Ком. Пр. № 958.
Граба́чка, ки, ж. Работница, сгребающая сено или овес. Вх. Лем. 405.
Грабе́вно, на, с. = Граби́льно. Вх. Зн. 45.
Грабельки́, льо́к, ж. мн. 1) Ум. от граблі́. А ке лиш, сину, мені грабельки, — он коло тебе стоять. Грин. II. 207. 2) Род орнамента на писанке. МУЕ. I. 190. 3) Название одной из косточек в скелете летучей мыши (по народному верованию). Чуб. I. 55.
Грабе́льний, а, е. 1) Относящийся к граблям. 2) Грабе́льний све́рдел. Бурав для делания граблей. *Хот. Нік.
Граби́льно, на, с. Ручка в граблях. Васильк. у.
Граби́на, ни, ж. 1) Граб, одно дерево. Грабина висока та листом широка. Чуб. V. 1024. Ой бери, синку, гострий топір та рубай грабину із кореня. Чуб. V. 710. 2) Соб. Грабовые деревья. Ліс застилав гори й долини чистою старою дубиною та грабиною. Левиц. Пов. 99. Ум. Граби́нонька. (Только к 1-му значению). У полі грабинонька тонка та висока. Чуб. V. 710.
Граби́тель, ля, м. 1) Грабитель. Бо неправедним достатком хвалиться грабитель. К. Псал. 20. 2) Сборщик податей. Борз. у.
Граби́телька, ки, ж. Грабительница. Аф. 367.
Грабі́ж, жу́, м. 1) Грабеж, ограбление. 2) Сбор податей. Радом. у.
Грабі́жка, ки, ж. = Грабі́ж 1. Ном. № 12026.
Грабі́жник, ка, м. Грабитель. Лаяв нас, казав: ви грабіжники, а не волосні судді Екатериносл. у.
*Грабі́жництво, ва, с. Грабительство, грабеж. Сл. Нік.
Грабки́, кі́в, м. мн. 1) Род длиннозубых граблей, прикрепляемых к косе (когда косят хлеб). Косити́ на грабки́. Косить косой с такими граблями. 2) — св. Івана. Раст. Geranium sylvaticum. Вх. Пч. I. 10.
Гра́блисько, ка, с. и гра́блище, ща, с. = Граби́льно. Наступив на зубки (в граблях), а граблище підвелось угору і хрусь службу по лобові. Грин. II. 207.
Граблі́, бе́ль и блі́в, ж. мн. 1) Грабли. Части: де́ржівно, конец которого представляет развилину — роскі́п, на концы которого прикреплен вало́к, а в последний вставлены зубці́. Шух. I. 166. В других местностях де́ржівно называется гра́блисько, гра́блище, граби́льно; два другие названия: вало́к і зубки́. Се ще вилами писано, а граблями скороджено. Ном. № 6821. 2) Род писанки. КС. 1891. VI. 379. Ум. Грабельки́. Ти підеш з косою, діти з грабельками, ти будеш косити, діти загрібати. Чуб. V. 29.
*Грабля́р, ра́. Грабельщик (мастер). Сл. Нік.
Грабо́вий, а, е. Грабовый. Чуб. V. 674. Між дубовими та грабовими гаями. Левиц. I. 203.
Грабови́тий, а, е. Корыстолюбивый, любостяжательный. Хвалить Настя свого попа: «Не грабовитий», каже. О. 1862. V. 83, 84.
Грабо́к, бка́, м. 1) Ум. от граб. 2) Пт. = Деркач, Crex pratensis. Вх. Уг. 234.
Грабо́чок, чка, м. Ум. от граб.
