Пахуча берізка коло сухого дуплинатого пенька повилась і сліпий живокіст, і кружево червоної смілки. МВ. I. 157.
*Живолі́са, си, ж. = Живоплі́т. Сл. Сердюка.
Живолу́п, па, м. Живодер (ругат.).
Жи́вопись, си, ж. Живопись. Крим.
Живопи́хом, нар. Сильно спеша, насильно. Ми огірки збірали яко мога швидче, живопихом. Новомоск. у.
Живоплі́т, пло́ту, м. Живая изгородь. Желех.
Живоро́бка, ки, ж. Рі́чка-живоро́бка. Сказочная чудотворная речка. Чуєш у казках — то змії, то річки були живоробки, то цілюща, то мертвяща вода. Рудч. Ск. I. 130.
*Живоси́лки, нар. = Живоси́лом. Пир. у., Конон.
Живоси́лом, нар. Насильно. Схопив мене, моя матінко, живосилом на оберемок та й потаскав у кущі. Харьк. Я вже живосилом одволокла Катрю од дверей хатніх. МВ. II. 111. Живосилом не повінча.
*Живота́тий, а, е. Брюхатый, толстобрюхий. Желех.
Животві́р, тво́ру, м. Живая природа, все имеющее жизнь. І тут безодня животвору, і тут премудрість без кінця. К. ХП. 110.
Животвори́ти, рю́, ри́ш, гл. Оживлять.
Животво́рний, а, е. Животворный, оживляющий. К. (О. 1861. III. 6).
Живо́тик, ка, м. Ум. от живі́т.
Животи́на, ни, ж. 1) Живот. 2) Животное. Кінь пасся на волі округ хати. Розумна була животина: зараз прибігла, зачувши хазяйський посвист. К. ЧР. 248.
Животи́нник, ка, м. Гуртовщик, скупщик скота на убой. Із крамарями, із щетинниками, із животинниками балакаєш. Греб. 406.
Животи́ння, ня, с. Внутренности. З дині треба викинути животиння. Лебед. у.
*Животі́ння, ня, с. Существование, прозябание. Сл. Нік.
Животі́ти, ті́ю, єш, гл. 1) Жить, быть живым, существовать. Чую, чую, мої діти, що мені не животіти. Ном. № 5300. Так моїй Марусі не животіти? — аж скрикнув Наум. Кв. I. 95. Прощайся з ким хочеш: вже тобі не животіти. Рудч. Ск. I. 99. *2) Прозябать. Не живу, а животію. Умань. Ефр.
Живото́к, тка́, живото́чок, чка, м. Ум. от живі́т.
*Животко́вий, а, е. Желудочный. Животко́ва горі́лка. Полезная для желудка. Кон. III, 50.
*Живо́тній, я, є. Одушевленный, живой. Н.-Левицк.
Живо́ття, тя, с. = Живіття́. До живо́ття. До смерти, пожизненно. Це вже земля до живоття її буде. Н.-Волын. у.
Живти́, живу́, ве́ш, гл. = Жи́ти. Тут колись добре було живти нашим батькам, а нам уже ніколи не прийдеться живти так. Кобел. у.
Живу́чий, а, е. Живучий. Невгамовані, живучі діти Ізраіля і в воді не тонуть, і в огні не горять. Левиц. I. 92.
Живу́чість, чости, ж. Живучесть. Желех.
Живу́шечка, ки, ж. Живое существо. Живая живушечка на живій колодочці живе м'ясо їсть. Заг.: дитя и грудь матери. Ном., с. 297, № 248.
Живу́щий, а, е. 1) Живой, живущий. Такеньки тижні сходили, що вона, живуща, була наче мертва. МВ. II. 147. Трохи одпочила стара мати недобита; живущую силу сила ночі оживила. Шевч. 615. 2) Оживляющий, животворный. Було там дерево живуще, таке, що чоловік, годуючись його овощами, не вмер би ніколи. Опат. 6. Живу́ща й сцілю́ща вода́. Сказочная живая и мертвая вода. Ох підпалив дрова, наймита спалив… углину сприснув живущою водою, — наймит знов ожив. Рудч. Ск. II. 109. І немощну мою душу за світ посилаю сцілющої й живущої води пошукати. Шевч. 263. 3) Вечно живой. Усе тінь минуща, одна річ живуща: світ з богом. Ном. № 393.
Живце́м, нар. Живьем. Живцем у яму лягай. Ном. З пліч головку як галку зняв, жону його й дітей живцем забрав. Мет. 390. Скажу соколові живцем вас поїсти. Чуб. V. 35. *Живцем поховані. Н.-Лев.
Жи́вчик, ка, м. 1) Ум. от живе́ць 2—5. 2) Резвый мальчик. Веселий (або стрибкий) як живчик. Ном. № 8470.
