Жи́гавка и жи́галка, ки, ж. 1) Крапива, Urtica dioica, — urens. ЗЮЗО. I. 140. Вх. Пч. I. 13. Жигалков напарена. Гол. IV. 530. *2) Порода мухи. Сл. Яворн.
Жига́ло, ла, с. Железный прут для прожигания отверстий в дереве. А він як роспече жигало, так і штрика у вічі. Запаливсь купець, немов його жигалом шпигнули. Чуб. II. 666. Ум. Жига́льце.
Жига́ль, ля, м. 1) Сухая жила. Вх. Уг. 238. 2) В капустном листе: листочный нерв. Вх. Уг. 238.
Жига́льце, ця, с. Ум. от жига́ло.
Жигу́н, на́, м. = Джиґу́н.
Жигу́чка, ки, ж. = Жи́гавка. Вас. 140.
Жид, да, м. 1) Еврей, жид. 2) = насек. Гук. Вх. Пч. I. 7. Ум. Жидо́к, жидо́чок, жиду́нь, жи́дик, *жи́длик, жи́дличок. Ув. Жидю́га. Шевч. 133. Жидя́ка. Мнж. 147.
Жидва́, ви́, ж. = Жидова́.
Жи́дел, дла, м. Мера жидкости в Галиции. Подь до карчми, напіймеся! галву вина, жидел пива. Гол. III. 244.
Жиденя́, ня́ти, с. Жиденок. Жиденята і жиди так і хватають та їдять, аж за ушима лящить. Рудч. Ск. II. 128.
Жи́дик, ка, м. Ум. от жид.
Жи́дів, дова, ве. Принадлежащий еврею.
Жиді́вка, ки, ж. Еврейка, жидовка. А хто хоче меду пити — ходім до жидівки, а в жидівки чорні брівки, високі підківки. Макс. (1849), 32. Ум. Жиді́вонька, жиді́вочка.
Жиді́вочка, ки, ж. 1) Ум. от жиді́вка. 2) = Птица Синю́к. Вх. Пч. II. 13.
Жиді́вство, ва, с. 1) Еврейство. *2) Собир: евреи.
Жиді́вський, а, е. Еврейский, жидовский. Попихач жидівський, виріс у порогу; а не клене долі, людей не займа. Шевч. 133. Жиді́вське богомі́лля. Молитвенные принадлежности евреев. Жиді́вські гру́ші. Physalis Alkekengi L. ЗЮЗО. I. 131. Жиді́вські я́йця. Alkekengi chalicocubus. Жиді́вські лепехи́. Acorus calamus. ЗЮЗО. I. 109.
Жидівча́, ча́ти, с. = Жиденя́. Жидівчата, висипали купою, инші зовсім голі. Кул.
Жиді́вчин, на, не. Принадлежащий еврейке.
*Жи́длик, ка, м. Ум. от жид. А по чім дьоготь продаєш, жидлику? Липов. у., с. Ситківці. Ефр. Ум. Жи́дличок.
Жидова́, ви́, ж. соб. Евреи. Стала жидова ліси рубати, Христа шукати. Чуб. III. 343.
Жидови́н, на, м. = Жид. Ішла Марія крутим бережком, зостріло її три жидовини. Чуб. III. 343.
Жидови́на, ни, ж. = Жиді́вка. Ой жид іде, коня веде, а за жидом жидовина. Чуб. III. 181.
Жидові́ти, ві́ю, єш, гл. Ожидовливаться. Жидовіти нам… ні, се не по нашій натурі. К. (О. 1861. I. 312).
Жидо́к, дка́, м. 1) Ум. от жид. Жидки сидять та кравцюють руками швидкими та сухими як кість. Левиц. I. 95. 2) Птица Lusciola tithys. Вх. Пч. II. 12. 3) Насек. Harpalus ruficornis. Вх. Пч. I. 6. 4) Муравей маленькой породы, светлый, водящийся в домах. К. С. 1883. III. 669. 5) Мн. Жидки́. Раст. Agaricus vernalis.
Жидолю́бець, бця, м. Друг евреев, юдофил. Желех.
Жидо́чок, чка, м. Ум. от жид.
*Жи́дський, а, е = Жиді́вський. Ото було і всенької лайки у його, що «жидський сину» прокаже. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Жидува́ти, ду́ю, єш, гл. Быть евреем, жидовствовать. Покинь, жиде, жидувати, ходім хліба заробляти. Нп.
Жидю́га́, ги́, м. Ув. от жид.
Жидю́к, ка́, м. Жидок, еврейчик. Заклинає жидюка. Рудан. I. 62.
Жидя́, дя́ти, м. Еврейский ребенок, жиденок. Ідуть малеча-жидки з свічками і по боках вулиці тож жидята. Св. Л. 294.
Жи́жа, жі, ж. 1) Все горячее и горящее (детск. сл.). Дитина хукає на жижу. Котл. Ен. VI. 25. З огнем не жартуй, бо то жижа. Ном. 2) Возбуждение, пыл. Тут саме жижа така, що ну! Сказано, жінка молода, а він старий, аж сідий. Лебед. у. Ум. Жи́жка.
Жижаки́, кі́в, м. мн. = Дріжаки́.
