*Данський, а, е. Датский. Гамлет, принц данський. Стар.
Данцівни́к, ка, м. Танцор. Шух. I. 33.
Данцува́ти, цу́ю, єш, гл. Танцовать. Шух. I. 33. *Хот. Нік. Черемш. «Село виг.».
Дань, ні, ж. Дань. Колись був у Київі якийсь князь, лицар, і був коло Київа змій, і кожного году посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину. ЗОЮР. II. 27. Дізнались турки, злі недовірки, підписалися до Почаїва що-году дань давати. Чуб. I. 161.
Дар, ру, м. 1) Дар, даяние. Ні дар, ні купля. Ном. № 7619. Що ж нам за дар везуть? Срібло та золото. Чуб. III. 39. Виймив дари та й роздав. Федьк. Пов. Ви знаєте добрі дари давати дітям вашим. Єв. Лук. XI. 13. Бо́жий дар. Св. причастие. До божого дару з чортовими ногами. Ном. № 136. 2) Дарование, талант, дар. Незвичайний дар розмови і оповідання. Левиц. Пов. 146. Квітка… дав добру ознаку свого великого дару. К. Г. Кв. 18. Ум. Да́ронько. Мл. л. сб. 218.
Да́ра, ри, ж. = Дар. Що сьому паняті за дару дати? АД. I. 19.
Дара́, ри́, ж. 1) Антидор. 2) Причастие. Не говівши дару ковтнув. Ном. № 5752.
Дара́ба, би, ж. Плот из сплавного лесу. Шух. I. 181, 182. Пливе дараба, а керманич на беріг поглядає. Млак. 4. *О. Олесь. Коцюб. Г. Хотк.
Дара́бчик, ка, м. Кусочек. Загубив я дарабчик свічки. Гол. IV. 498. Дарабчик хліба. Вх. Зн. 14.
Да́рбенний, а, е. Дарственный. У нас земля дарбенна, ми живемо на дарбенній землі, що поміщик наділив. Павлогр. у. (Залюбовск.).
Даре́вний, а, е = Даре́мний. Тому і світ великий, кому хліб даревний. Ном. № 1418.
Даре́мне, даре́мно, нар. 1) Даром, безвозмездно. Умер той, що даремне давав. Ном., стр. 90. 2) Напрасно, тщетно. Даремне його дожидався, — не прийшов. 3) Без пользы, даром. Ой місяцю! світиш та не грієш, тільки даремне в бога хліб їси. ЗОЮР. I. 148.
Даре́мний, а, е. 1) Даровой, безвозмездный. Даремному коню в зуби не заглядають. Ном. 2) Напрасный, тщетный. Горбатого лічити — то, брате, даремна праця. То даремна річ, — в духовній не так написано. Левиц. Пов. 82.
Даремні́сінько, нар. 1) Совершенно даром. 2) Совершенно напрасно. Даремнісінько ви, панночко, боялися. КС. 1883. II. 467.
Даре́мно. См. Даре́мне.
Даре́мщина, ни, ж. = Дарівщи́на.
*Дарина́, ни́, ж. Подарок, подарки, дары, даровщина. Ой на Дону, на Дону, там давали дарину: усім хлопцям по дівоньці, а нам бабу стару. Херс. Нік.
Дари́ти, рю́, риш, гл. = Дарува́ти 1 и 2.
Дари́ця, ці, ж. Подарок. Всім дівчатам запродував, а своїй Паулиці даром давав, даром, даром, дарицею. Чуб. III. 210.
Дарівни́к, ка́, м. Даритель. Так называется и дарящий новобрачным на свадьбе. МУЕ. III. 168.
Дарівщи́на, ни, ж. Подаренное. Ми на дарівщині житимемо. Харьк. г.
Дарі́жний, а, е. Подаренный, даровой. Пан дав йому десятину землі навічне, подарував йому. Так він на тій даріжній землі розвів садок… Той садок його, бо земля даріжна. Полт. г.
Дарі́ння, ня, с. Дарение.
Да́рма́, нар. 1) Ни за что, напрасно, понапрасну. Тоді б не сердився дарма. Ком. II. 2) Ничего не значит, пускай его, ну его, нужды нет, ничего. Дарма — ярма, аби б воли були. Ном. «Тату! лізе чорт у хату!» — «Дарма, аби не москаль». Ном. № 809. Мо' то й не ваше, та дарма, беріть уже. 3) Не хуже чем, не уступает. Вітряк меле дарма водяного млина. НВолын. у. Таке солодке зілля, дарма патоки. НВолын. у. 4) Дарма́ що. Несмотря на то, что; не взирая на то, что; хотя. Одвітував Оврам і каже: Ой зважився б я сказати щось добродієві моєму, дарма, що пил і попіл. К. Св. П. Дарма, що голий, да в під'язках. Посл. Да́рма-га́рма. Ни с того, ни с сего. Причепився дарма-гарма, задивився, що я гарна. Нп. *Да́рма наді́я. Напрасная надежда. Гаруй, як той віл у плузі…
