Зго́ди́тися. См. Згоджа́тися.
Згодли́вий, а, е = Згі́дливий. *Жел.
*Згодли́вість, вости, ж. Сговорчивость. Сл. Нік.
Зго́дний, а, е = Згі́дний.
Зго́дно, нар. Выгодно. Згодніше купити у місті, ніж у селі. НВолын. у.
*Згодо́вувати, вую, єш, сов. в. згодува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Вскармливать, вскормить. Мати сина да народила, а народивши, згодувала. Чуб. III. 270. *2) що, ким. Употребить в корм, пищу. Сіно не зогниє, не бійтеся, за зіму худобою згодуємо, й цурки не останеться. Пир. у., Конон.
Зго́дом, нар. Спустя некоторое время, погодя. Коли трохи згодом дзвонок — дзелень! дзелень! Рудч. Ск. I. 76.
Згодува́ння, ня, с. Вскормление. К. (Желех).
Згодя́, нар. = Зго́дом. Дивись згодя: гуляє неборак в Охрімовій куценькій свитці. Гліб. 48.
Зго́дяний, а, е. Договоренный. Ми ще не згодяні. Черк. у.
Згожа́тися, жа́юся, єшся, гл. = Зго́джуватися.
Зго́жий, а, е. Годный. Поздоров боже — твоє нам згоже. Ном. № 9705.
Зго́жуватися, жуюся, єшся, гл. = Зго́джуватися.
Зго́їти, го́ю, їш, гл. Залечить.
Зго́їтися, зго́юся, їшся, гл. Залечиться. Не так хутко згоїться, як біда скоїться. Ном. № 2158.
Зго́ла, нар. Совершенно, дочиста, вполне.
Зголи́ти, лю́, лиш, гл. 1) Сбрить. Перший раз, як живу на світі, довелось мені зголити вуси. Стор. I. 170. 2) Оголить, обнажить. Переносно: сделать бедным, нищим. Та бодай же ти, корчмо…, та й у пень згоріла, та як ти ж мого сина, та як ти молодого, та навіки зголила. Гринч. III. 286.
Зголо́джений, а, е. Проголодавшийся. Зголоджена голота. К. ЦН. 298.
Зголодні́ти, ні́ю, єш, гл. Проголодаться. МУЕ. III. 47. Вже й коні потомили і зголодніли сами. Рудч. Ск. II. 62. Чого той мировий не їде? — люде зголодніли вже. Каменец. у. Лис зголоднів так, шо вже їсти хоче. Гринч. II. 5.
Зголодра́біти, бію, єш, гл. Обнищать, обеднеть.
Зголо́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. зголоси́тися, шу́ся, сишся, гл. 1) Отзываться, отозваться, выражать, выразить желание. Хто мене молоду додому проведе? — Зголосився козак. Гол. III. 432. *2) Вызваться, согласиться. Зголосилося кількох. Чуйкевич вибрав того, що зголосився перший. Лепкий. *3) Заявляться, заявиться.
Зголу́бити, блю, биш, гл. Взлелеять. Було тобі знати: вороним конем їздити, хлопця собі зголубити. Гол. I. 2.
*Згомози́тися, жу́ся, зишся, гл. Придти в движение, засуетиться. Враз все птаство згомозилось. Мнж.
Згомоні́ти, ню́, ни́ш, гл. Проговорить. Маруся їй осьміхнулась: «ні за віщо дякувати», згомоніла: «я правду свою тобі кажу». МВ. II. 125.
Згон, ну, м. = Згін. І я був у Тихлисі: колись гонив згон їдного тут купця, — було волів сорок у згоні. Терск.
Зго́нини, зго́нин, ж., мн. Части колосьев и соломы, падающие вместе с зерном при веянии последнего, сметаемые обыкновенно метлой. Зганяй бо мерщі з зерна оті згонини, не спи. Брацл. у.
Зго́нити, ню, ниш, гл. 1) = Зганя́ти. Бідний брат став їх згонить, — вони не встають. Рудч. Ск. II. 135. Біжать згонити овець, що ростеклися по всій царині. Мир. ХРВ. 39. 2) Очищать зерно, уже провеянное, от кусочков колоса, соломы и пр. Та він то навіяв і велику купу, та ше не згонив. Брацл. у.
Зго́раний, а, е. Сгоревший. Згорана хата. НВолын. у.
Згорба́тіти, тію, єш, гл. Сделаться горбатым. Черк. у.
Зго́рбити, блю, биш, гл. Сгорбить, согнуть. Мене вже давно горе згорбило. Г. Барв. 298.
Зго́рбитися, блюся, бишся, гл. Сгорбиться. Згорбилась, мовляв, старенька бабуся. Хата, 178.
Згорбу́литися, люся, лишся, гл. = Зго́рбитися. Ив. 71.
Зго́рда, нар. Гордо, высокомерно. Марусенька пишна в черевичках вийшла; на воротях стала, згорда одказала. Чуб. V. 243.
