На один раз не зітнеш дерева. Ном. № 5585. Де́рево загна́ти. Занозить занозу. Харьк. г. Бо́же де́рево = Біжде́рево. Вх. Пч. I. 8. Серде́шне де́рево. = Серде́шник 1. Шух. I. 76. Ум. Дере́вце, дереви́ченько, дере́вонько. Грин. III. 185. АД. I. 38. Грин. III. 10.
Деревоклю́й, клю́я, м. Дятел. Змиев. у.
*Деревува́тий, а, е. Древовидный. Сл. Дубр.
Дере́вце, ця, с. 1) Ум. от де́рево. Червоная калинонька, білеє деревце. Мет. 64. 2) Часть плуга. 3) Свадебное деревцо. См. Гільце́.
Дерев'я́ка, ки, ж. 1) Отдельное дерево. Уночі щось переносило луччі дерев'я у Антонів сад, уже одна тілько дерев'яка осталась. Чуб. II. 424. 2) Кусок дерева, полено. Ум. Дерев'я́чка.
Дерев'я́ни́й, а́, е́. 1) Деревянный. К. ЧР. 81. Дерев'яна стіна. Ком. II. 52. 2) Безчувственный. Ой п'яна я, дерев'яна я. Чуб. V. 1135.
Дерев'я́ник, ка, м. Раст. Lonicera xylosteum. Вх. Уг. 236.
Дерев'я́ниця, ці, ж. Деревяшка. Ото з тієї пори він став ходить на дерев'яниці. Чуб.
Дерев'яні́ти, ні́ю, єш, гл. 1) Деревянеть. 2) Твердеть, делаться нечувствительным, коченеть. Вона почула, що дерев'яніє, холоне, що мороз розливається по всьому тілі. Левиц. I. 496.
Дерев'я́нка, ки, ж. 1) Деревяшка. Сиканки мчуть, дерев'янки везуть, Мартин обертає, ніхто не угадає. Ном. Стр. 302. № 411. 2) Деревяшка, искусственная деревянная нога. Я й покотивсь… ще як не вбивсь, не знаю. Теперечки хоч плач — не плач, оттак, як бач, на дерев'янці шкандибаю. Гліб. 28. Я колись переганяв і вітра в полі, поки не зсадили з коня на дерев'янку. Хата. 121.
Дерев'я́чка, ки, ж. Ум. от де-
Дереґува́тий, а, е. Зубчатый? Як отто мережку роблять, так роблять зубці, так отто воно дереґувате. Луб. у. Слов. Д. Эварн.
Дереза́, зи́, ж. 1) Раст. а) Caragana frutescens. б) Lycium barbarum. в) Lycopodium clavatum. ЗЮЗО. I. 115, 127. А піди лишень наріж дерези на мітли. Черном. 2) Назойливый человек. Липне як дереза. Росплакалось дитя як дереза. 3) Ссора. Дереза в хату вкинулась. НВолынск. у. Ум. Дере́зка, дере́зонька.
Дерези́на, ни, ж. Один экземпляр дерези́.
Дере́зка, ки, ж. Ум. от дереза́.
Дерезо́вий, а, е. Из дерез′ы, свойственный дерез′е.
Дере́зонька, ки, ж. Ум. от дереза́.
*Дерезю́к, ка́, м. 1) Живущий в дерезе. 2) Вздорный, задорливый человек. Сл. Яворн.
Де́рен, рну, м. Дерн. Черк. у. Зрівняв землю, покрив дерном, щоб ніхто не бачив, де полягали Гонти діти, голови козачі. Шевч. 204.
Дере́н, ре́ну, м. Раст. Кизил, Cornus mascula. Могилев. у.
Дерені́вка, ки, ж. Кизилевая настойка. Пили сикизку, деренівку. Котл. Ен. IV. 32.
Дере́нка, ки, ж. = Дере́н (дерево и плод). Угор.
Деренча́ння, ня, с. Дребезжание.
Деренча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Дребезжать. Г. Барв. 26. 2) Жужжать. Увійшов у омшівник, бжола тільки що чути деренчить, ну, ще жива. Черниг. у.
Деренчли́вий, а, е. Дребезжащий.
Деренькота́ти, кочу́, чеш, гл. = Деренча́ти. Як розбитий горнець, то завше деренькоче. Каменец. у.
Дереня́к, ку́, м. = Дерені́вка. Могилев. у.
Де́рес, су, м. Раст. Горец, Polygonum.
Де́ресень, сня, м. Раст. Polygonum minus. Вх. Пч. I. 12.
