Кара́зія, зії, ж. Простое сукно. Вбіраєте… каразіями своїх слуг. Левиц. (Правда, 1868, 485). Козацьку каразію та кожухи. К. ЦН. 238.
Караі́мка, ки, ж. Низкая баранья шапка с плоским верхом. Вас. 156.
Карака́ти, тів, м. Короткие сапоги. Желех.
Кара́ки, ків, мн. Место, где ствол дерева разделяется на двое. Як насіла у літі сарана, то де гілля, або караки, то геть усе поламала.
Кара́куватий, а, е. О дереве: суковатый, с наростами. Черк. у.
Караку́ля, лі, ж. = Карто́пля. Вх. Пч. I. 13.
Караку́цьки, цьок, ж., мн. Раст. Cucurbita реро L. Var citriformis. ЗЮЗО. I. 120.
Каралу́ш, ша, м. Клин, которым сбивают плот. Вх. Зн. 24.
Карама́н, на, м. Название черного вола. КС. 1898 VII. 42.
Кара́ння, ня, с. Наказание. Не боже карання, своє дуровання. Ном. № 7044.
Карапа́вка, ки, ж. = Коропа́вка. Вх. Зн. 24.
Карапа́ня, ні, ж. = Карапа́вка. Желех.
Карапу́дитись, джуся, дишся, гл. = Харапу́дитися.
Карапу́дливий, а, е. О лошади: пугливый. Чигир. у.
Карапу́з, за, м. Карапузик. Діток сплодив двойко: карапузика хлопчика та скверуху дівчинку. К. ЧР.
Карапу́зка, ки, ж. Род круглой дыни.
Кара́сик, ка, и кара́сичок, чка, м. Ум. от кара́сь.
*Караси́н, ну, м., и караси́на, ни, ж. = Карасі́р.
Карасі́р, ру, м. Керосин. Харьк. и Полт. г. Як Лепестина карасіру добувала. Л. Янов.
Карасі́рниця, ці, ж. Керосиновая лампа, преимущественно без стекла. Вас. 196.
Кара́сь, ся́, м. 1) Карась, Carassius vulgaris. Не всі старі щуки карасів хватають. Макс. Ой лин та карась у ятері трепетавсь. Нп. 2) Название вола цвета оперения куропатки. КС. 1898. VII. 41. Ум. Кара́сик, кара́сичок. За періжками подали печені карасики. Левиц. 395. Ліз карасик через перелазик, та у воду плюсь! Ном.
Карасьча́, ча́ти, с. = Карася́.
Карася́, ся́ти, с. Молодой карась, карасик. Ум. Карася́тко, карася́точко.
*Кара́сячий, а, е. Принадлежащий, свойственный, относящийся к карасю. Пир. у., Конон.
Карася́ччя, чя, соб. Караси. Карасяччя як макогін завдовшки. Константиногр. у.
Карата́ти, та́ю, єш, гл. Коротать. Тілько з нелюбом свій вік каратати. Мет. Дев'ятий десяток каратала (бабуся). Сим. 235.
Кара́тель, ля, м. Каратель. Бог один каратель грішних. К. Псалт. 172.
Кара́ти, ра́ю, єш, гл. Наказывать, карать. Було тобі знати, як Байду карати: було Байді голову істяти. Нп. Доля карає і вельможного, і неможного. Ном. № 1729. Мене, браття, милосердний господь б'є й карає: хлібом і сіллю, скотиною і дитиною. Грин. III. 693. Кого бог кара на світі, то й вони карають. Шевч. 80. Сло́вом кара́ти. Корить, бранить. Він не б'є мене, не лає, він мене словом карає. Мет. 263. На го́рлі кара́ти. Предавать смертной казни. КС. 1885. VII. 448.
Кара́тись, юся, єшся, гл. Мучиться. Я каралась ввесь вік в чужій хаті. Шевч. 123. Караєшся ти страхом та бідою. К. Іов.
Карау́л, лу, м. (Заимств. из русск. языка) = Калаву́р. Як опанували Умань, то й поставили усюди свій караул. ЗОЮР. I. 299. Ой кругом церкви, церкви січової караули стали. Нп.
Карау́лити, лю, лиш, гл. (Заимств. из русск. яз.) = Калаву́рити. Голова послав, щоб коло того зарізаного караулили. Кв. II. 313.
Кара́фа, фи, ж. Графин. Ум. Кара́фка, кара́фочка.
Карафко́вий, а, е. Графинный.
Кара́фочка, ки, ж. Ум. от кара́фа.
Карахве́т, та, м. Карась. Бач, які гарні карахвети ловляться. Екатер. г.
Карахо́нька, ки, ж. Род маленькой тыквы. О. 1861. IV. 34.
