Карая́ч, чу, м. Раст. Черноклен. Терск. обл.
Карб, бу, м. 1) Нарезка, зарубка, рубец, метка. Подольск. г. Переносно: след, воспоминание перенесенного. В короткий вік мій багато карбів лягло на мойму серці. Г. Барв. 99. 2) Вырубка в бревне поперек, на половину толщины, для закладки в нее другого бревна. Каменец. у. 3) Бирка, счетная палочка. На карб узя́ти. Поставить в счет. Ум. Карбе́ць, ка́рбик, ка́рбичок.
Ка́рба, би, ж. Борозда. Уманск. и Гайсин. у.
Карба́с, су, м. Большая весельная лодка для прибрежного плавания в море. Левч.
Карба́ч, ча́, м. 1) Кнут, плеть, нагайка. А козаченько оглядається, карбачем одбивається. Макс. Карбачем по спині затинає. ЗОЮР. I. 218. 2) Жгут в игре. Мил. 56. *3) Пятнальщик (в игре). Хот. Нік.
Карбе́ць, бця́, м. Ум. от карб.
Ка́рбик, ка, ка́рбичок, чка, м. Ум. от карб.
Карбі́вка, ки, ж. 1) Нарезывание меток. 2) Чекан, чеканка. 3) Сушеная рыба с нарезками.
Карбівни́к, ка́, м. = Карбівни́чий 1.
Карбівни́чий, чого, м. 1) Накладывающий клейма. 2) Полесовщик. Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядіти. Шевч. 84. Я тут у лісі карбівничим. КС. 1882. X. 187.
Карбі́ж, жа́, м. Нарезки на дереве для счета, для отметки предмета и пр. Вас. 155, 174. По пальцях тож не розлічу… Над карбіжем тож не трудилась. Котл. Ен.
Карбо́ванець, нця, м. Рубль — первоначально серебряный, затем всякий. Далебі дав би карбованця, як би не пропив учора. Шевч. Ум. Карбо́ванчик. Ми що-разу де карбованчика заробимо або позичимо, то й одішлемо. Г. Барв. 499. Нехай протрусить батькові карбованчики. Кв. II. 139.
Карбо́ваний, а, е. 1) Испещренный нарезками, покрытый резьбой, *изрытый. Сволок карбований. *По жовтому, карбованому зморшками обличчю пройшла якась темна тінь. Мирн. I. 170. 2) Изрезанный, израненный. Купив чабака карбованого. Харьк. Карбо́вана ри́ба. Рыба, из которой вынуты внутренности и сделаны по ней разрезы для соления. 3) Изукрашенный карнизами и пр. (о здании). Ой на дворі дворець карбований. Гол. 4) Серебряный (о рубле). За чотирі карбовані рублі оддав.
Карбо́ванчик, ка, м. Ум. от карбо́ванець.
Карбо́вка, ки, ж. = Карбі́вка 3. Оселедців щось не беруть люди, а рибою карбовкою ми визволились. Сумск. у.
Карбува́ти, бу́ю, єш, гл. 1) Нарезывать, делать нарезы. Харьк. г. 2) Резать, сечь. І тих двох братів порубали, тіло козацьке карбували. 3) Анатомировать, *вскрывать. На другий день лікарь її карбував, — каже: вмерла. О. 1861. VII. 3. *Його покарбували, потім зашили й поховали. Мирн. I. 120. 4) Замечать, ставить в счет. Дивиться господарь скалубиною, що робить жовнір з господинею; дивиться, дивит, а все карбує, на свою жіночку дрючок готує. Гол. I. 147. Отсюда переносно: давать в долг. Мусить гаспедська Настя (шинкарка) карбувати тобі. К. Бай. 39.
Карбуля́ти, ля́ю, єш и карбуча́ти, ча́ю, єш, гл. = Кабута́ти. Kolb., Pokucie. I. 196. Желех.
Карваса́рь, рю, м. Словесный суд, помещавшийся в прежние времена в городах и селениях на ярмарочных площадях в палатке. Котл. Ен., также и словарь к ней.
Карва́тка, ки, ж. = Кавра́тка. Повна карватка ще торішньої дулівки. Кв. Старий, дуже вже старий! Як візьме в руки карватку, шоб напиться води, то і в руках не здоліє держать. Лохвиц. у. Слов. Д. Эварн.
Карва́ш, ша, м. Обшлаг. См. Закавра́ш.
Карда́, ди́, ж. Железная щетка, которою расчесывают шерсть или лен.
Кардина́л, ла, м. Кардинал. Як тая Ченчіо колись убила батька-кардинала. Шевч. 335.
Кардова́ний, а, е = Кордова́ний. Ой увидів би ти мої красні строї: кардовані чижми землицю точ'ят, ройова сукня тереми зміта'т. Гол. II. 81.
