Сторінка:Український співаник (1918).djvu/79

Єсть куда гуляти к волї,
Батько наш Трохим:
Дасть нам хлїба, дасть нам соли,
З косами за ним:
А як вийде Оля к нам,
Скаже: Слава легиням.

 

3.

 

Закувала та сива зазуля
Ранним ранком на зорі,
Ой, заплакали хлопцї-молодцї
Гейї гей! та на чужинї, в неволї, в тюрмі.
Вони плакали, — гірко ридали,
Свою долю викликали:
“Ой повій, повій та буйнесенький вітре
 Та понад море;
Та винеси нас із кайданів з неволї
 В чистеє поле,
 Та понеси на Вкраїну…
 А на Українї,
 Там сонечко сяє,
 Козацтво гуляє,
 І нас виглядає”.
По синьому морю
 Байдаки під вітром гуляють,
Братів щоб ратувати,
 Запорожцї чим дуж поспішають;
Гей, як зачули турецькі султани,
Та і звелїли ще гірші кувати кайдани.

 

4.

 

Кажуть люди щом щаслива, нїчим не журю ся,
А не знають, що я нераз слезами заллю ся,
Нещаслива вродилам ся нещаслива згину,
Мене мати породила в такую годину;

Весно моя, весняночко, усїм несеш дари,
Тілько менї, нещасливій, жадної подари,