Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту/Старий Завіт/Псалтирь/102
◀ Псальма 101 | Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту Старий Завіт Псалтирь пер.: І. Пулюй Псальма 102 |
Псальма 103 ▶ |
|
Господи, почуй молитву мою, і прийми жаль мій!
2. Не ховай лиця твого в день тїсноти моєї; прихили ухо до мене; в день, коли призиваю тебе, не гайся, вислухай мене.
3. Бо днї мої, як дим, улїтають, і костї мої, як у жарі, тлїють.
4. Як билина, серце моє обгоріло та ізсохло, вже забув я хлїб мій їсти.
5. Від голосу мого стогнання пристали костї мої до тїла.
6. Я, мов пеликан в пустинї, мов сова на руїнах.
7. Не сплю і став, як одинока пташина на криші.
8. Цїлий день кепкують з мене вороги мої; кленуться мною ті, що проти мене лютують.
9. Попіл став для мене хлїбом, а напиток мій з сльозами мішаю,
10. Задля гнїву твого і яростї твоєї; ти бо підняв мене, і кинув мене.
11. Днї мої, як тїнь зникають, і як трава я сохну.
12. Ти ж, Господи, будеш по віки, і память твоя з роду в рід.
13. Ти встанеш, змилосердишся над Сионом; час бо вже, помилувати їх, прийшов бо визначений час.
14. Твої бо слуги полюбили каміння його, і жаль їм розвалин його.
15. І побояться народи імені Господа, і слави твоєї всї царі землї.
16. Коли Господь відбудує, явиться в славі своїй.
17. Він прихилиться до молитви понижених, і молитвою їх не погордує.
18. Буде се написано для будучих потомків; і нарід наново сотворений буде Господа хвалити.
19. Він бо глянув з висоти сьвятинї своєї, Господь споглянув з неба на землю,
20. Щоб почути стогнаннє невільника, щоб розкувати дїтей смертї.
21. Щоб звіщали імя його на Сионї і хвалу його в Єрусалимі,
22. Коли разом зберуться народи і царства, щоб Господеві служити.
23. Він змучив в дорозї силу мою; вкоротив днї мої.
24. Я сказав: Боже мій, не возьми мене в половинї днїв моїх! Від роду до роду лїта твої!
25. З нащаду сьвіта ти утвердив землю, і небеса — твориво рук твоїх.
26. Вони перейдуть, ти ж останешся, вони всї, як одежа, зостаріються; як шати переміниш їх, і вони переміняться.27. Ти ж все той самий, і лїтам твоїм нема кінця.
28. Сини слугів твоїх будуть жити, і насїннє їх не загине перед тобою.
Псалтирь |
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 · 33 · 34 · 35 · 36 · 37 · 38 · 39 · 40 · 41 · 42 · 43 · 44 · 45 · 46 · 47 · 48 · 49 · 50 · 51 · 52 · 53 · 54 · 55 · 56 · 57 · 58 · 59 · 60 · 61 · 62 · 63 · 64 · 65 · 66 · 67 · 68 · 69 · 70 · 71 · 72 · 73 · 74 · 75 · 76 · 77 · 78 · 79 · 80 · 81 · 82 · 83 · 84 · 85 · 86 · 87 · 88 · 89 · 90 · 91 · 92 · 93 · 94 · 95 · 96 · 97 · 98 · 99 · 100 · 101 · 102 · 103 · 104 · 105 · 106 · 107 · 108 · 109 · 110 · 111 · 112 · 113 · 114 · 115 · 116 · 117 · 118 · 119 · 120 · 121 · 122 · 123 · 124 · 125 · 126 · 127 · 128 · 129 · 130 · 131 · 132 · 133 · 134 · 135 · 136 · 137 · 138 · 139 · 140 · 141 · 142 · 143 · 144 · 145 · 146 · 147 · 148 · 149 · 150 |