Твори (Франко, 1956–1962)/1/Від Видавництва
| ◀ Вступне слово | Твори в 20 томах Том I Від Видавництва |
Вугляр ▶ |
|
Двадцятитомник художніх (оригінальних і перекладних) творів І. Франка запляновано Видавництвом „Книгоспілка” у Нью Йорку як суцільне найповніше видання, що досі колинебудь і денебудь виходило.
В основу двадцятитомника покладено: 1. Видання, яке в роках 1925-29 вийшло накладом києво-харківських Видавництв „Рух”, і „Книгоспілка”, становить понад 2/3 двадцятитомника. 2. Видання Оренштайна за редакцією проф. В. Сімовича становить понад 1/8 частину. 3. Видання Наукового Товариства ім. Шевченка (твори, які друкувалися в Літературно-Науковому Віснику) становлять близько 1/8 частину. 4. Решту нашого видання становлять окремі твори різних видань (Української Видавничої Спілки, Державного Літературного Видавництва України, Видавництва „Література і Мистецтво” та ін.).
Така різноманітність видань, що складають нашу двадцятитомову збірку художніх творів І. Франка, зобов'язує нас до мовно-редакційної праці.
Один з найвидатніших клясиків української літератури І. Франко, що своєю оригінальною і перекладною художньою творчістю ознаменував в українському письменстві цілу добу, спостеріг в житті українського народу, зібрав, зафіксував і тим зберіг на покоління окремі літературно-художні типи, відбив мовні особливості різних місцевостей, різних прошарків українського суспільства, — вимагає до мовної редакції його творів особливого підходу. Того підходу трималися редактори творів І. Франка, а зокрема один з найкращих знавців і редакторів його мови В. Сімович.
Виходячи з повищих засад, Видавництво „Книгоспілка” у мовно-редакційній праці над двадцятитомником залишає непорушною лексику і стилістику творів І. Франка найперше в тих її частинах, що стосуються мови літературно-художніх типів, характеристики певної місцевости чи певних суспільних прошарків українського народу. Ці засади стосуються в основному і мови самого автора з тою відмінністю, що поодинокі слова а іноді й звороти виправляються, але й то лише ті, які трапляються в мові ранніх творів і є заступлені в мові творів пізніших.
Надто різноманітний правопис різних видань, що складають двадцятитомник, редагується, уодноманітнюється. За основу правописного уодноманітнення прийнято правопис, що його затвердила Всеукраїнська Академія Наук у Києві та Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові 1929 року, правопис, на основі якого складено найповніший і найдокладніший правописний словник Г. Голоскевича. Сказане щодо редагування правопису повнотою стосується прозових творів і лише частково віршованої творчости. Ті правописні „помилки” у віршованій творчості, що їх автор свідомо припускає на вимогу будови віршу, не виправляються.
Пунктуація правиться відповідно усталених пунктуаційних норм за винятком тих випадків, коли зміна авторської пунктуації порушить зміст.
Друкарські технічні помилки, що трапилися в попередніх виданнях, виправляються.
«КНИГОСПІЛКА»