Перейти до вмісту

Твори (Франко, 1956–1962)/14/Похорон/Епілог

Матеріал з Вікіджерел
Твори в 20 томах
Том XIV

Іван Франко
Похорон
Епілог
Нью-Йорк: Видавниче товариство «Книгоспілка», 1959
 
ЕПІЛОГ
 

Другого дня знайшли мене на гробі
Приятелі. Я сильно простудивсь,
Бо лиш нічну сорочку мав на собі.

Пройшло три тижні, поки пробудивсь
З гарячки й цілковитої нетями,
І ледве що від смерти відходивсь.

„Якими ти блукаєш манівцями?
Чого на кладовище ти заліз?
І хто в сорочці ходить вулицями?“ —

Приятелі питали. Що за біс?
Я з початку не тямив ні крихітки,
Хто, як, чого мене туди заніс?

Аж як одужав я, вернули свідки
Тієї ночі — спомини ясні,
Пізнав я, як прийшов той страх і звідки.

В ту ніч в важкій задумі при вікні
Сидів я, серце мучила тривога,
Важкі питання сунулись мені:


„Чи вірна наша, чи хибна дорога?
Чи праця наша підійме, двигне
Наш люд, чи мов каліка та безнога

Він в тім каліцтві житиме й усхне?
І чом відступників у нас так много?
І чом для них відступство не страшне?

Чом рідний стяг не тягне їх до свого?
Чом працювать на власній ниві — стид,
Але не стид у наймах у чужого?

„І чом один на рідній ниві вид:
Безладдя, зависть і пиха пустая
І служба ворогу, що з нас же й кпить?“

І рій тих дум, неначе мгла густая
Наляг на душу і розради ждав,
Та не являлася розрада тая.

А з неба повний місяць заглядав
На мене й усміхався білолиций,
Мене блискучим чаром обкидав.

„Ходи за мною, може в снів скарбниці
Знайдеш для себе дещо, сину мій!
Ходи, скупайся в забуття криниці!

„І не дивуйсь, коли знайдеш у ній
Страхіття деякі та дивогляди, —
Моя є форма, зміст усе є твій.“

Хтів чи не хтів, я мусів цієї ради
Послухать — сильний був старого чар, —
І в сонне царство вплив я на огляди.


Що бачив там, се вам приношу в дар.
Не лайте, що не змігся на щось краще!
Що ж діять! Всі ми ще в тім царстві мар,

Усі ми плем'я сонне і боляще
І маловірне, і покус таких
До нас підходять тисячі щодня ще.

Прийміть цей дар! Крім дум моїх важких,
Крім болю серця й сумніву й розпуки,
Усе в нім байка, рої мрій палких.

Ті битви і побіди й люті муки
І кров і блиск, що тьмив у мене очі,
І речі ті, і духи ті, і дуки —

Усе те — чари місячної ночі.