Хуторна поэзія/До староі Баби
| ◀ Псалтирня Псальма | Хуторна поэзія До старо́і Ба́би |
Компромис Ляхам ▶ |
|
Како речете, яко мы мудри есмы, и законъ Господень съ нами есть? истино всуе бысть трость лживая книжникомъ.
Іереміи VIII, 8.
Старе́нька ба́бо, ти між на́ми, ді́тьми,
Прему́дрою здава́лась, як Мине́рва.
Не тим еси́ зава́жила в нас мно́го,
Що прожила́ на сві́ті літ чима́ло,
А тим, що из беззу́бими води́вшись,
Старовини́, мов репяхі́в, набра́лась.
Непережо́ване лови́ла ти обі́руч,
И нам, мали́м, у за́пічок носи́ла;
А ми, темно́та, сві́ту не вида́вши,
Няли́ тобі́, як Соломо́ну, ві́ри.
Прийшла́ черга́ и нам про да́вні да́вна
Нови́м печку́рникам оповіда́ти.
Поткну́лись ми с твоі́ми репяха́ми,
Та в них оди́н хиба́ верблю́д смаку́е.
Шкода́ мали́х магна́тами ляка́ти,
Що кров людську́, мов упиря́ки, сса́ли.
Рего́чецця дітво́ра и з ранда́рства,
Що козакі́в держа́ло під пати́нком,
А по церква́х „на сла́вній Украі́ні“,
Мов по шинка́х, бряжча́ло таляра́ми.
Не йме вже ві́ри и кобза́рським спі́вам,
Що в них себе́ пъяни́ці прославля́ли,
Порі́завши люде́й трудя́щих, че́сних,
Або́ в яси́р попро́давши Тата́рам.
Ти все свое́ дрібні́й темно́ті пле́щеш.
Плещи́, бо світ не перебу́де ду́рнів,
Котрі́ таки́х казо́к охо́чі слу́хать.
Тума́нити люде́й ти й не хоті́ла б,
Та се така́ твоя́ брехли́ва пра́вда.