Червоний Кобзар. Збірка пісень і поезій робітничих/На судї

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

І. Франко.

НА СУДЇ.

Судіть мене, судді мої,
Без милости фальшивої!
Не надійтесь, що верну я
З дороги ,,нечистивої”,
Не надійтесь, що голову
Перед вами смирно схилю я
Що в добрість вашу вірити
Буду одну хоч хвилю я.

Судіть мене без боязни, —
Таж сильні ви, то знаєте!
Судіть без встиду, таж ви встид
На привязи тримаєте;
Судіть, як каже право вам,
Судіть острійше, тяжите ще —
Таж ви і право, то одно
В одній машині колїсце.

Одно лишень, прошу я вас,
Скажіть виразно й сьміло вп:
Яка вина моя і тих,
Що враз зо мною йдуть і йшли?
Скажіть виразно: Люде ті,
Се зрадники! Вони хотять
Перетворать, перевернуть.
Звалити наш суспільний лад!

Тай ще скажіть, за що хотять
Перетворити лад цілий?
За те, що паном в нїм богач,
А гнесь слугою ЛЮД німий,
За те, що чесна праця в нїм
Придавлєна, понижена,
Хоч весь топ наш суспільний лад
Піддержує й живить вона.

За те. дармоїдство тут
Зробочих рук ссе кров і піт;

За те, що туть з катедр, амбон
Ллєсь темнота, не ясний сьвіт,
За те, що ллссь мІлїонів кров
По прикоти панів, царів;
За те, що люде людям тут
Кати, боги, раби гірш псів.

А ще скажіте, як сен лад
Перевернути хочем ми?
Не збруєю, не сілою
Огню, зеліза і війни,
А правдою і працею
Й наукою. А як війна
Кровава понадобить ся,
Не наша буде в тім вина.

Та ще скажіть, що ви й самі
Не відмовляєте нам то,
Що правду ми говоримо,
Що прямо, чесно ми йдемо
За правдою. Все те скажіть,
Судді мої, по підрости.
Тодї в імя сего ладу
Судїть мене без милости!