Сторінка:Грінченко Б. Словник української мови. Том I. А-Ж. 1937.djvu/129

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Брузуме́нт, ту, м. Позумент. О. 1862. VIII. 19. Одяг червоний жупан з вильотами, що пообшивані брузументами. Стор. I. 219.

Брук, ку, м. = Бурок. Желех.

Бру́ка́ти, каю, єш, гл. Ворковать. Шейк. Голубка… брукає. Pauli. II. 115.

Бру́ква, ви, ж. Раст. брюква, Brassica oleracea. Вх. Пч. II. 29. Шух. I. 142. Їдять брукву, а лушпайки кидають. Чуб. II. 250. Ум. Бру́ківка, бру́квичка.

Бру́ку́! меж., выражающее воркование голубя. Глянь, як голубка в парі брукає: бруку-бруку, бруку-бруку, бруку-ку! Pauli, II. 115.

Брукува́ти, ку́ю, єш, гл. Мостить камнем (улицу). Желех.

Бруна́т, ту, м. Смуглый, темный, каштановый цвет.

Бруна́тний, а, е. Смуглый, темный.

Брунди́шка, ки, ж. Раст. Bulbocodium ruthenicum. Анн. 72.

Брунду́к, ка́, м. Веревка от кормы судна на берег к колу. Азовск. море. (Стрижевск.).

Бруне́лька, ки, ж. Brunella vulgaris Benth. ЗЮЗО. I. 115.

Бруне́т, та, м. Брюнет. Два дончики й молоді й да обидва брунети. Чуб. V. 922.

Бру́нечка, ки, ж. Ум. от брунька.

Бру́нитися, нюся, нишся, гл. Пускать почки. Дерево бруниться. Кролев. у.

Бруні́ти, ню, ниш, гл. = Бриніти 2 = Брунчати. Пчола брунит, хрущі брунят. Вх. Уг. 228.

Брунча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Дзичати. Пщола брунчить. Вх. Лем. 391.

Брунь! меж. = Бринь. Зачепив бруньку за пакілець та брунь, брунь, смика її. Мнж. 109.

Бру́нька, ки, ж. 1) Древесная почка (лиственная). Мнж. 176. На весні береза бруньки наганяє. Чуб. I. 130. Погна́ти ві́вці на бруньки́. Выгнать овец пастись в лес, когда еще нет листьев на деревьях. Харьк. г. 2) Смычок у шерстобита для битья шерсти. Мнж. 176. Знайшов шаповала, ходе той з своєю брунькою. Мнж. 109. Ум. Бру́нечка.

Бру́нькати, каю, єш, гл. = Бринькати 3. Шаповал давай брунькать. Мнж. 109.

Брунькува́ти, ку́ю, єш, гл. Съедать древесные почки. Вівці у лісі брунькують, як трави нема. Харьк. г.

Брус, са, м. 1) Кусок, отрезок в форме параллелепипеда. Брус мила. 2) Оселок, брусок. Шух. I. 169. 3) Четырехугольное бревно. МУЕ. III. 29. Ум. Брусо́к, бру́сик. Ув. Бруси́ще, бруся́ка.

Бруселина, ни, ж. Раст. Evonymus europaeus L. ЗЮЗО. I. 123. См. Бруслина.

Бруси́ни, син, ж. мн. Вода из-под точильного камня. Угор.

Бруси́ти, шу, сиш, гл. Точить камнем. Угор.

Бруси́ще, ща, м. Ув. от брус.

Брускви́на, ни, ж. Раст. Persica vulgaris. Шейк. Ум. Брускви́нка.

Бру́сла, ли, ж. Род длинной кофты без рукавов. Борз. у. См. Брусля.

Брусле́вина, брусле́нина, ни, ж. Раст. Evonymus verrucosus Scop. ЗЮЗО. I. 123.

Бру́слик, ка, м. Род жилета. Гол. Од. 75, 76.

Брусли́на, ни, ж. 1) Раст.: а) Evonymus europaeus. Вх. Пч. II. 31; б) Evonymus verrucosus. Анн. 142. Сам було виріже нам удлища довгі та гнучкі із бруслини. Морд. Оп. 31. См. Бруселина. 2) Вода из-под точила. См. Бруслини. 3) Окалина, шлак.

Брусли́нний, а, е. Относящийся к бруслин'е.

Бру́сля, лі, ж. Короткий тулупчик без рукавов. Вх. Зн. 4. См. Брусла.

Брусни́на, ни, ж. = Брусленина. Вас. 161.

Брусни́ця, ці, ж. Раст. Vaccinium Vitis Idaea L. ЗЮЗО. I. 140.

Брусо́ваний, а, е. 1) О дереве: обтесанный на четыре грани. Шух. I. 88. 2) Сделанный из четырехгранных бревен. Брусована хата. Шух. I. 89.

Брусо́к, ска́, м. 1) Ум. от брус. В 1 и 2 знач. употребляется чаще, чем брус. Мила брусок. Чуб. V. 667. Достав Панас сокиру та брусок. Гліб. 2) Часть полу́драбка: каждая из двух горизонтальных жердей, соединенных щаблями. Рудч. Чп. 250.

Бру́сся, ся, с. Соб. от брус.

Брусува́ти, су́ю, єш, гл. 1) Есть что-либо не жидкое. Сідайте, дружечки, мої голубочки, та без сорома брусуйте, а ти, старосто, їм батуй! Кв. 2) «Раз-